Козирі на "газових" переговорах з Росією матимемо через 8 років

Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко 31 серпня розповів, що Україна замовила у "Газпрому" на наступний рік лише 27 млрд "кубів" газу проти 40 млрд 2011-го. У відповідь російський монополіст заявив: хоче того Україна чи ні, а за контрактом заплатити треба за 33 млрд. Реакція президента Росії Дмитра Медведєва була ще більш жорсткою. Позицію України він назвав "утриманством".

Багатьох упертість сторін у переговорах наштовхнула на думку, що розгортається чергова "газова війна". Але її розв'язання зараз не потрібне ні Україні, ні Росії. Ми такий радикальний розвиток подій ніколи не ініціювали і не ініціюватимемо, бо не можемо бути "агресором" у "газових" переговорах. Не бачу мотивів починати "газову війну" й у росіян. Якщо минулого разу, у 2009 році, їхня мета була цілком зрозумілою: вони хотіли підвищити ціни на газ для України до захмарного рівня, загнати нас в обов'язкові обсяги його купівлі, гарантувати його транзит нашою територією до Європи - то тепер у них це все вже є.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович вирішив налякати Росію Стокгольмським судом

Зараз у Росії зрозуміли, що не отримають ні українську газотранспортну систему, ні доб'ються злиття "Нафтогазу" з "Газпромом". А заманювати до Митного союзу самим лише "дешевим" газом - несерйозно. Росіяни ніколи не розпочнуть який-небудь масштабний проект, як-то "газова війна", не відчуваючи 100% упевненості в його успіху.

А зараз вони знають, що радикальне протистояння обернеться проти них самих. На кону - авторитет на європейському ринку, який вони вже почали потроху втрачати. Так, італійська компанія Edison домоглася від Росії знижок на 200 млн євро. Потім "Газпром" знизив ціну на газ та його обсяги для Греції за довгостроковим контрактом. У серпні підрозділ німецького концерну E.On розпочав арбітражний процес з російським монополістом. Хочуть подати до суду й поляки.

Розуміючи, що у разі "газової війни" з Україною ситуація буде ще гіршою, Росія зраз вдається до легкого шантажу. Закінчиться він для росіян нічим. Наш сусід проводить свою зовнішню політику, як звик і уміє, застосовує всі механізми та інструменти, що є в наявності. На їхньому місці так вчинив би будь-хто. Зі свого боку ми вже знаємо їхню тактику і стратегію, тому маємо дати адекватну відповідь.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія шантажує Україну, щоб повернути собі статус супер держави" - європейський експерт

Нинішня позиція влади на "газових" переговорах є біль-менш нормальною. Можливо, після "харківських угод" вони нарешті переконалися, що йти на безглузді поступки - це самогубство. Побачили вони й те, що "газові" пропозиції Росії тепер вже абсолютно не залежать від того, хто у нас президент чи прем'єр.

Ні за Ющенка, ні за Януковича принципових змін у цьому плані не відбулося. Напевне, саме тому сьогодні з боку української влади не йдеться про вступ до Митного союзу чи здачу ГТС, як це сталося у Білорусі.

Єдине, що засмучує - Бойко веде переговори із главою "Газпрому" Олексієм Міллєром. Неприпустимо, щоб міністр суверенної держави Україна домовлявся про "газові" угоди із керівником комерційного господарюючого суб'єкта. Жодного разу російський міністр енергетики Сергій Шматко не зустрічався із головою правління "Нафтогазу України" Євгеном Бакуліним. Те, що Бойко веде переговори з Міллером - принизливо. У цьому питанні має бути паритет.

Крім того, глава АП Сергій Льовочкін крайнім строком для досягнення домовленостей з Росією назвав 15 жовтня - початок опалювального сезону в Україні. Але компромісу не буде досягнуто до цієї дати. Згадаймо, як на початку літа Бойко обіцяв, що всі спірні питання будуть вирішені до кінця серпня. Літо минуло - результату нема.

Хай там як, нашою головною метою є досягнення повноцінної домовленості з Росію. Такою її можна буде назвати, якщо ціна на газ буде ринковою, а мінімальний обсяг його закупівлі становитиме, наприклад, 20 мільярдів "кубів". Але досягнути цього можна буде не раніше 2019 року. До цього часу доведеться справно платити Росії.

Паралельно слід запроваджувати значну економію споживання газу і, якщо на те буде політична воля, шукати альтернативи: будувати термінал зрідженого газу, збільшувати власний видобуток, розробляти Чорноморський шельф. Вийти на промислові обсяги за всіма цими варіантами цілком реально якраз за сім-вісім років. Тільки тоді у нас з'являться серйозні аргументи у переговорах з Росією.

Зараз Ви читаєте новину «Козирі на "газових" переговорах з Росією матимемо через 8 років». Вас також можуть зацікавіти свіжі новини України та світу на Gazeta.ua