У середині минулого тижня Віктора Януковича засипали привітаннями з перемогою на виборах керівники європейських країн та Євросоюзу. Ще до офіційного оголошення результатів виборів і незважаючи на поразку ніби ж такої проєвропейської Тимошенко.
Поспішність європейців зовсім не свідчить про велику радість від майбутнього президентства політика з чітким антизахідним іміджем. Їхня поведінка нагадує збуджене полегшення людини, яка пережила неабиякий переляк. Агресивна передвиборча риторика Тимошенко і Януковича всерйоз стривожила Європу, для якої найнебажанішим варіантом було б післявиборче майданне протистояння. Отож всі ці вітальні телеграми й телефонні дзвінки були не стільки привітаннями для нього, скільки сигналом для неї: гру скінчено.
Можливо, все це є також і намаганнями вже тепер закласти сприятливий ґрунт для майбутніх контактів з Януковичем. Трагедії з перемоги лідера донецьких в Європі однозначно не роблять. Від нового президента не очікують радикальних змін зовнішньої політики — хоча б через прагматичні міркування крупного бізнесу, що за ним стоїть. Звісно, буде проросійська риторика, як от минулого тижня: для Кремля і власних виборців. Для Брюсселя будуть інші, так само приємні йому слова.
У будь-якому разі "регіоналам" немає особливо що руйнувати у стосунках з Євросоюзом, чи, точніше, в євроінтеграції України. За останні п"ять років країна в цьому не просунулася. Для реальної євроінтеграції їй потрібні такі ж реальні внутрішні зміни. Тому вітаючи Януковича, європейці знову нагадують про потребу політичної стабільності й давно назрілі реформи.
Усі ці вітальні телеграми й телефонні дзвінки були сигналом для неї: гру скінчено
Проте щодо цього вони можуть бути спокійні.
Президентство Януковича аж ніяк не змінить ані його, ані Партію регіонів, так само як і БЮТ та інших політичних гравців. Заохочення хабарництва й активна участь у ньому, куплені судді та підконтрольні суди, використання у власних цілях держресурсів, відстоювання інтересів крупного капіталу й придушення малого та середнього бізнесу, популізм і відмова від проведення конче необхідних країні реформ — усе це є міцно вкоріненими складовими українського політичного процесу. Для януковичів чи тимошенків боротися з цим або ж чинити не так означало б рубати сучок, на якому вони сидять. Європейські стандарти політичного життя й урядування позбавили би їх значної частини благ і можливостей, які дає в Україні влада.
До того ж на обрії дострокові парламентські вибори. Тим більше не варто очікувати потрібних країні, але непопулярних серед виборців реформ. З іншого боку, перевибори до Верховної Ради могли б стати хоч якоюсь відправною точкою на шляху до Європи. Критично важливою є принаймні часткова зміна цього угруповання бізнесменів, політичних шахраїв і політичних повій — лише так можна вийти з глухого кута й безперспективності. Інакше Україна й далі залишатиметься хутором, який живе за своїми законами, точніше, практично без них, безмежно далеким від сучасної європейської цивілізації.
2 
1
Коментарі
1