В суботу, повернувшись додому з відкриття фестивалю, я увімкнув телевізор і на якомусь каналі побачив президента Грузії Михайла Саакашвілі та генсека ООН Кофі Аннана. З вершини гори вони споглядали краєвиди грузинської столиці. Це було ніби фантастичним продовженням щойно баченого фільму "Тбілісі, Тбілісі".
Втім, Кофі Аннана на церемонії відкриття не було. З поважних персон привернули до себе увагу політик Микола Мартиненко (від київської організації партії "Наша Україна", що підтримала фестиваль) і міністр у справах сім"ї, молоді та спорту Юрій Павленко, який зірвав оплески кількома фразами грузинською мовою.
Неофіційну частину (кіновікторину для публіки) провели в казенно-бадьорому стилі "ану-ка, дєвушкі". Наша публіка у цій вікторині довела, що знає і любить грузинську кінокласику.
Кіна було багато: 5 повнометражних фільмів і 16 короткометражок.
Неофіційну частину провели в казенно-бадьорому стилі
"ану-ка, дєвушкі"
Першого дня показали красивий документальний "Барабан" Давида Уджмажурідзе — про національний балет "Сухішвілі", й художній — уже згаданий "Тбілісі, Тбілісі" Левана Закарейшвілі. Цю картину варто бачити — в ній із бідної (біднішої, ніж наша) своєї сучасності грузини роблять яскраве кіно! Сьогодні о 21.10 — останній показ стрічки — у кінотеатрі "Жовтень".
До речі, при всій любові до фантазії грузинське кіно всуціль гостросучасне. Є навіть художній фільм про грузино-абхазьку війну ("Цвинтар марень" Георгія Хаїндрави, що йтиме завтра та у середу — в день закриття фестивалю).
Дивишся і хочеш, щоб у нас було так само. Зрештою, маємо надію. Бо нам натякнули, що є сценарій Гурама Петріашвілі про зустріч Григорія Сковороди з Давидом Гурамішвілі в Миргороді. Це буде основою для українсько-грузинського кінопроекту.
2 
1
Коментарі