"Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи"

Київський мистецтвознавець Тетяна Кара-Васильєва цьогоріч отримала Шевченківську премію за книгу-альбом "Історія української вишивки". Каже, що перші знахідки вишивки на території України належать до сарматської культури І-го століття.

"Українська вишивка означає не тільки народна на рушниках чи сорочках. Це складний вид мистецтва, - розповідає дослідниця. - Наприклад, наша церковна вишивка була на дуже високому художньому рівні. Нею оздоблювали предмети релігійного культу. Церковна вишивка з'явилася у Київській Русі, а її розквіт припав на XVII-XVIII століття. Вишивали у монастирях за малюнками видатних художників, іконописців і граверів. Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи ігуменя Марія-Магдалена. З 1686 року вона очолювала Києво-Вознесенський монастир, який знаходився напроти Києво-Печерської лаври. Ігуменя подарувала лаврі свої роботи. На них збереглися її підписи, наприклад, "Я, ігуменя Марія-Магдалена, дарую сей воздух (покрівець, яким накривали чашу - Gazeta.ua)". Церковна вишивка продовжувала традицію народної і одночасно була пов'язана з іконописом і стінописом. Її виконували за сюжетами Святого письма, яке добре знали черниці. Це не було безіменне мистецтво — ним займалися дуже освічені жінки. Я більше 10 років сиділа в архівах, щоб тільки знайти прізвища майстринь, які вишивали при монастирях. Вишивка була дорогою, бо гаптували золотими і срібними нитками. Починаючи з XVIII століття почали додавати багато шовкових ниток. Деякі роботи виконували по півроку. Гетьмани і представники заможної козацької старшини обов'язково дарували роботи до церков, як коштовні вклади. Багатющі колекції цієї вишивки є у музеї Києво-Печерської лаври, Чернігівському та Полтавському краєзнавчих музеях".

Кара-Васильєва об'їздила в експедиціях у пошуках вишивки всю Україну. Каже, вдома не має жодного рушника чи старої сорочки.

"Народна вишивка найбільше розвинулася в кінці ХІХ століття. До сьогодні вона живе повнокровним життям, бо в усіх областях України жінки однаково багато вишивають. Проте мистецтво вишивки має низький загальний рівень. Зараз цим займаються любителі, які не завжди беруть правильні зразки для узорів, а якісь випадкові малюнки з журналів".

На думку дослідниці, вишивка - емоційний вид мистецтва, відтворює глибокі почуття майстрині.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конопляне взуття носить Віктор Ющенко і Ніна Матвієнко

"Жінка ніколи не скаже, який візерунок вишила. Вона скаже, яке почуття показала на полотні — сум, радість, любов чи надію. Це відбивалося у кольорах і малюнках. Я маю велику любов до полтавської вишивки. Вона дуже вишукана і делікатна. Там скрізь вишивали білим по білому. Хіба трохи додавали сірої чи пісочної нитки. На естетику вишивки впливали економічні умови, географія, клімат, природа. Геометричні узори, насичені червоним і чорним, характерні для Гуцульщини. Гадаю, це випливало з рельєфу гір і багатства природи. А спокійні луки, м'які барви, тихі річки Центральної України відбилися на такій же ніжній і вишуканій вишивці".

Зараз Ви читаєте новину «"Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи"». Вас також можуть зацікавіти свіжі новини України та світу на Gazeta.ua