Нещасні копійки

- Ви забули гроші, - гукаю вслід.

На мить повертається й дарує мені усмішку, в якій виразно бачу щось на зразок: "Хіба це гроші?".

Не раз спостерігав подібну сцену.

Що відбувається в українських черепах?

Майже в кожній маршрутці на підлозі валяються монети. Іноді їх буває стільки, що вистачить на проїзд. А в супермаркеті, якщо бракує до "без здачі", спокійно можна знайти біля каси кілька копійок. Якщо ж самому соромно, у продавців завжди є окрема купка гордо залишеного дріб"язку - докладуть.

Скільки бував у Європі, ніде не бачив, щоб пенні чи центи валялися на вулиці чи в супермаркеті. Не раз читав, що тамтешні мільйонери ніколи не кинуть жодної монети. Цінують не їхню кількість, а самі гроші. А от у країні, де від розмов про безгрошів"я вже нудить, не беруть навіть того, що їм належить. Що відбувається в українських черепах?

"Мене вони не врятують", "Це не гроші", "Нещасні копійки", - чую раз по раз у магазинах.

Чому ж "нещасні"? Може, тому, що даються залегко?

×