Щоранку на Венеціанський міст у Гідропарку приходить чоловік із торбою — 52-річний киянин Григорій Дяченко. За мить його беруть у кільце собаки й коти, поруч на перилах неспішно розсідаються ворони. Григорій Олександрович починає годувати бездомних тварин.
— Більше п"яти років ходжу до них, — каже він, дістаючи з торбини пакет із кісточками. — Кс-кс-кс... Рябушка, тримай — це тобі... Ви тільки подивіться – кішка вже стара, але яка в неї яскрава і рябенька шерсть!
Кицька треться об ногу, муркає й отримує сніданок. Саме з Рябушки Григорій Олександрович "відчиняє" свою їдальню для тварин. Колишній професор дістає з торби поліетиленові пакети з картоплею, хлібом, м"ясом і капустою. Кішки та собаки принишкли, очікуючи своєї черги. Ворони не витримують і починають дружно каркати.
— Усього тут є 52 коти і 20 собак, — уточнює Григорій Дяченко, дістаючи з камуфляжної куртки пакетик "на десерт" — сухарики "Три корочки", обережно його надриває і висипає все на перила: — Це для ворон. Знаєте, дикі створіння: кидаєш, вони хапають і відразу — тікати.
Коти, як це завжди буває, поцапалися між собою. Великий рудий вгодований котяра нагло шипів, відбираючи їжу в слабших.
— Я вже не можу без них, а вони — без мене, — кинув пенсіонер, складаючи пакетики до порожньої торбини.
Свої поїздки в Гідропарк Григорій Дяченко вважає хобі, "зв"язком із природою". Взимку котів, собак і ворон підгодовує щодня. Влітку приходить нерегулярно: каже, що коли немає снігу, тварини виживають і без нього.
2 
7644
Коментарі