Керуючий рестораном "Артишок" на Софіївській 31-річний Леонід Козаченко у 15 років вирішив "жити активно". Школярем, усупереч волі батьків, влаштувався на роботу — прибирав територію телефонної станції.
Ішов на роботу о шостій ранку, потім — біг до школи в 10-й клас. Після уроків грав на бас-гітарі, займався карате, боротьбою, важкою атлетикою. Домашні завдання готував уночі. Після школи подався вчитися на кухаря в ПТУ N3.
— В училищі нічого не конспектував, — згадує Леонід. — Після занять купував продукти для страв, що їх вивчали на парах, і вдома готував. Рідні оцінили мою роботу.
Тоді Леонід мріяв про власний спорткомплекс із басейнами і клубами. Хотів купити острів. Свої ідеї та меню записував у три товстелезні зошити. Після армії працював кухарем, аж поки 2001 року не влаштувався мангальщиком у престижний ресторан. Через три роки господар відкрив ще один заклад і призначив Леоніда шеф-кухарем.
Одного разу в "Артишоку" був величезний бенкет, прийшли поважні люди. Кухня не встигала видавати замовлення. Раптом блідий адміністратор, затинаючись, сказав, що з фаршированою щукою щось не те, тому клієнти вимагають шеф-кухаря.
— У мене похололо всередині. Входжу з опущеною головою в зал. Там тиша, всі насуплені, з кам"яними обличчями. Секунд десять мовчать, а потім чую чийсь голос: "Ви готували щуку?" — "Так". Усі стали з місць і почали мені аплодувати. Я був на сьомому небі від щастя.
Леонід має кілька формул власного успіху: брати на себе відповідальність, доводити почате до кінця, опановувати щораз складніше, а також пам"ятати, що дрібниць у справі не буває.
2 
7644
Коментарі