 |
 |
46-річний Олександр Гаврилюк спить з собакою Бобом біля супермаркету "Білла" на столичному Хрещатику. Від чоловіка тхне сечею і тютюном.
Він живе на вулиці п'ять років. Ночує на вокзалі або у під'їздах багатоповерхівок.
"Купіть мені бутилку кагора і дві пачки мальборо, бо не скажу, чого бомжую", - пригрожує, сідає на плитку, гладить пса.
"Я у морфлоті служив, гроші непогані заробляв, - ховає сигарети і вино за пазуху. - З жінкою в Одесі жили. Мене скоротили 1998-го. Коли моя тьотка померла, перебралися в Київ у її квартиру. На стройки почав ходить. Жінка Катя ні в чом собі не одказувала. Я їй на всі празніки золото дарив. Шубу і дубльонку міняла щороку. 2005-го поїхав на заробітки в Іспанію".
Працював у Жироні сантехніком. Щомісяця слав додому 500 євро. Дзвонив раз на два місяці.
"Дружина перші півроку за мною плакала, а потім до телефону перестала підходити. Дочка Наташа постійні відмовки придумувала: "Мама в ванні", "у магазин пішла", "до сусідки вибігла". Подзвонив сусіду з першого етажа Валіку Закревському. Він про Катіного коханця розказав. Я за тиждень всі справи в Іспанії згорнув і додому вернувся".
Катерина викинула усі речі чоловіка. На поріг його не пустила.
"Катя розлучилася зі мною без мого відома. У мене в паспорті досі штамп не стоїть. Дочка за мене не вступилася. Сказала: "Папа, спасіба за все, но ти нам більше не нужен".
"Познайомився з Лесьою, на 7 років молодшою за мене. Жив у неї на квартирі. Вже одружуватися збиралися, та її мама нас посварила. Боялася, що я на Лесину жилплощадь претендую. Зібрав носки і труси, поїхав на вокзал. Думав в Одєсу вертатися. У мене під Одєсою тато в селі живе. Там познайомився з Льошою Попенко. Він запропонував жити у хаті під Києвом. Там я став спиватися, після того взагалі на вулицю перебрався".
Закурює. Робить три тяги, починає кашляти.
"Не відвертайтеся. У мене не туберкульоз. У грудні робив знімок, легені чисті. Я ще до самої ручки не докотився. Одягаюсь тепло, їсти ходжу у їдальню, миюся щотижня. Остання кондіция — коли мочишся там, де спиш. Я на смітниках жратву не шукаю. Збираю бутилки і макулатуру. Заробляю до 200 гривень за день. Якби пив менше, то на комнатку в гуртожитку за чотири роки відклав би. Торік трьох товаришів поховав. Льошка Попенко замерз, Гріша від передозування скончався, Валєрка пропав безвісти. Востаннє бачив його на вокзалі".
Зараз Ви читаєте новину «200 гривень за день заробляє бомж». Вас також можуть зацікавіти свіжі новини України та світу на Gazeta.ua
 |
 |
Читайте новини у зручному для Вас форматі:
Почуваюся ніяково, коли до мене говорять російською. Зазвичай переходжу на мову співрозмовника. І майже фізично відчуваю сором, що не вмію триматися своєї....
В нічному трамваї підсідає дебелий дядько в камуфляжі. Пахне потом й перегаром. Сказав, шо афганець, попросив "памочь". В гаманці сотка однією купюрою - відповіла, не маю....
Copyright 2006 - 2012 "Газета.ua"Дизайн сайту e-design Хостинг-провайдер: Besthosting
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв Gazeta.ua дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на Gazeta.ua, відкрите для пошукових систем. Посилання та гіперпосилання повинні міститися виключно в першому чи в другому абзаці тексту.
Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить посилання на агентства "Iнтерфакс-Україна", PHL та Reuters у будь-якiй формi суворо забороняється. Матеріали з позначкою (PR) друкуються на правах реклами.
Коментарі, що не суперечать загально визнаним моральним і етичним нормам, публікуються вільно. Коментарі, що порушують правила, ображають інших учасників дискусії або третіх осіб, містять нецензурні вислови або спам будуть вилучені модератором.
Якщо Ви НЕ АВТОРИЗОВАНИЙ користувач, Ваш коментар буде відображено разом з першими трьома сегментами Вашої ІР-адреси. Щоб приховати власний ІР, необхідно авторизуватись
Додавати зображення та лінки до коментарів можуть тільки авторизовані користувачі