Диво

Наверзлося, що вдруге виходжу заміж за свого першого чоловіка. Те та се, весілля, сукня, щасливі гості, стіл із наїдками. Все б нічого, але на час весільної подорожі мені нема на кого лишити двох мавпочок. Замикаю їх у кімнаті. Вертаюся, а в хаті - повно лайна. Я вигрібаю купи віником, дивлюся - і стіни запацюкані до стелі. Міркую: без ремонту тут не обійтися.

Вранці розповідаю сон мамі.

- Погано, дуже погано, - зауважує вона.

Та в мами все не до добра, хай би що наснилося: і дощ, і яблука, і коні, і дороги.

Може й так, але сьогодні я заперечую:

- Ні, усі кажуть, що гівно - до грошей. Це хороший сон.

Хочу назвати доньку Варварою - ім'ям, що давно мені подобається

Увечері мені повертають 400 гривень забутого боргу.

Потім сниться, що маю доньку. Їй 1,5 року, а така розумна! Не пам'ятаю, що вона каже, але всі кругом сміються, і я така щаслива-щаслива. Хочу назвати її Варварою - ім'ям, що давно мені подобається.

Мама сон коментує коротко:

- Дівчинка - до дива.

- Диво - це добре, - кажу.

- Ну, воно буває різне.

Ще до обіду хтось дзвонить у двері. Вибігаю - нікого. Але за ручку застромлений букет жовтих тюльпанів - моїх улюблених. Повертаюся в кімнату з усмішкою.

- Оце тобі й диво, - сміється мама.

У букеті записка від коханого. Телефоную дякувати. Говоримо годину, другу, доходить до сліз, з'ясовування стосунків. Зрештою вирішуємо розійтися, бо виявляється, в нього є інша і її він любить більше.

- Як же це? - плачу.

- Диво буває всяке, - каже мама.

Зараз Ви читаєте новину «Диво ». Вас також можуть зацікавіти свіжі новини України та світу на Gazeta.ua