1. Хочу зніматися в кіно, а ролей не вистачає. Пропозицій зовсім небагато. Якщо це фільм на 60-80 серій, я не можу. Бо є вистави й репетиції в театрі. Крім того, мене не влаштовує творчий рівень таких серіалів. Недавно була на пробах, грали абсолютно дурнувату сцену.
Чоловік приходить додому й питає дружину:
- Де пиво?
- У морозилці, любий, я ще вранці купила і поклала. До речі, сьогодні в гості до нас прийдуть діти-близнюки та мій брат із дружиною.
- З тією повією?
- Чому? Вона просто була танцівницею-стриптизеркою.
І це сцена для проб. Про що вона? Якась беліберда. І режисер мені зауважує: "Вот вы сыграли как в кино, а нужно как в сериале. Разукрасьте". Тобто треба було якось там чоловіка перебільшено радісно зустрічати, наче вони щодня не бачаться, замерзле пиво якось показати. Я пішла звідти. У таких випадках кажу: "У мене не виходить".
2. Важу 61 кілограм, а хотілося б 58. Я все життя соромилася своєї ваги. Мені ще в дитинстві ввели в підсвідомість цю ін"єкцію, що треба худнути. Я не була повненькою, але це треба було для плавання. Ми мали два тренування на воді й одне на суходолі - це колосальне навантаження. Їсти хотілося весь час. Після тренувань ми з дівчатами нишком ходили в гастроном і брали молочні коктейлі з булочками по 3 копійки. Пам"ятаю: стою з булочкою і склянкою й бачу, що дівчата перестали жувати. Розвертаюся - стоїть мій тренер і каже: "Доле, ти так ніколи не схуднеш".
3. Хочеться більшу квартиру. Але купити не можемо, бо маємо дачу по Житомирській трасі, за яку виплачуємо кредит. Живемо в маленькій квартирі в центрі міста. Збираюся книжкові полиці замовити й не знаю, як їх розмістити - і щоб місця багато не займали, і щоб гарні були, і щоб Матвій зміг дотягнутися до своїх книжок.
4. Не маю достатньо часу на сина. Коли він навчився говорити, сказав: "Я -мама. Я пішов на роботу". Питаю: "А що ти там робитимеш?" - "Посуд митиму". Дитина часто бачила мене вдома, коли я щось готувала, мила посуд і через плече кидала: "Зараз, котику, почекай". У його дитячій логіці мамина робота - миття посуду.
5. Хочеться покататися на лижах, а взимку ніде крім Києва не буваю. Це влітку в акторів відпустка й гастролі, ми скрізь їздимо. Взимку просто ніяк. Багато артистів через цю залежність від театру кидають роботу, особливо чоловіки. Йдуть у кіно чи на телебачення і їздять, куди хочуть.
У наших крамницях дратує неіндивідуальний пошив. Якось мама купила космічне бузкове пальто, як у Жанни Агузарової. Я його вдягаю й бачу дівчинку з паралельного класу точно в такому самому. Більше я свого в школу не носила. В інституті шила сама для себе. Здебільшого за "Бурдою", бо там ідеальні викрійки.
6. Я - марнотратниця, можу спустити все за раз, хоча мама й навчила мене колись складати гроші. Побачила в магазині пальто й купила - тільки тому, що була зарплатня в кишені й річ сподобалася. Чоловік каже: "І навіщо тобі сьоме пальто?"
3 
1
Коментарі