Іракець Халід, 35 років, приїхав у Київ учитися на офтальмолога. В Україні живе четвертий рік. У травні закінчив столичний університет Богомольця.
— У наших університетах немає професорів. Вони виїжджають за кордон, бо там зарплата більша. Вивчитися на лікаря важко. Єдиний спеціалізований центр у Багдаді в рік набирає на навчання тільки п"ятьох людей. На одне місце претендують 60. Своєї черги в університет люди чекають по 10 років.
Халід тримає руки в кишенях. На плечі має велику сумку.
— Україну вибрав, бо вона відкрила візи для іракських студентів. В інші країни потрапити важче. Хотів вступати раніше, але Саддам Хусейн нікого не випускав. Перший рік учив російську мову та літературу. Тепер шкодую, бо з"явилася програма, де курс читають англійською, а я її добре знаю.
До 2002-го в Іраку медик за місяць отримував $1 зарплати. Мав безкоштовне житло і харчування при лікарні.
Боюся, що їхні чоловіки довідаються і поб"ють мене
— Лікар працював щодня до третьої, а потім ішов водити таксі. За це мав по 20–30 доларів на день. Ірак багата країна, але Саддам усе витрачав на війну. Вісім років воював з Іраном, три роки з Кувейтом, потім з Америкою. Після зміни влади в країні лікар став отримувати в місяць по 2 тисячі доларів. Із приходом американців іракці стали краще жити. Тепер купують машини, меблі, зводять будинки. Я теж попрацюю три-чотири місяці й куплю собі машину.
Халід щодня випиває 200 г горілки.
— Із випивкою у вас легше. Її можна купити в будь-якому магазині. В Іраку продавати і розпивати алкогольні напої заборонено.
На лаві в затінку сидять дві блондинки. Халід проходить повз, оглядається, підморгує.
— Зараз зустрічаюся з двома заміжніми киянками. Скоро думаю покинути їх обох. Боюся, що їхні чоловіки довідаються і поб"ють мене. Люблю ходити на пляж, роздивлятися дівчат у купальниках. У нас не можна, щоб жінка так ходила. З іракськими жінками мені легше. Вони на вулиці ходять затягнуті в шати, додому приходять, паранжу знімають. Знають різні пози і секс по-французьки.
2 
1
Коментарі