Як один з учасників "Революції на граніті" 1990 року, я мріяв бачити вільну й демократичну Україну. Був тоді студентом. А от потрапити на Майдан торік не судилося, бо в мене нині свій Майдан.
Це сталося ще за останніх днів старої влади. Мене на пішохідному переході збила машина (БМВ світлого кольору, номер 429-39), якою керував Ляхор Олександр Юрійович. Спочатку водій та пасажири авто погрожували, щоб я покинув місце події. Потім мене з переламаним хребцем і скаліченою ногою перетягли на 4–5 метрів уперед, аби довести, що я йшов не по зебрі.
Та найприкріше, що по суті те саме робили й роблять деякі працівники міліції. Як не намагалися "круті хлопці" зі згаданого БМВ залякати свідків, але люди все бачили і не бояться дати свідчення. Працівники ДАІ ігнорували заяви свідків, не реєстрували тих, хто стверджував, що мене було збито на переході. Вони навіть не зробили заміру сліду гальмування, який свідчив не на користь водія — винуватця ДТП. Хтось із його пасажирів викликав на місце події своїх знайомих, і саме їх міліція реєструвала як свідків, насправді — лжесвідків...
Нині я інвалід 2-ї групи, працювати не можу — болі в спині не дають всидіти. Ходжу з болем у кожному кроці. Отримую пенсію, на яку прожити неможливо навіть одному. Справа ж у суді затягується на невизначений термін.
Звертаюсь до Вас, пане Юрію (Юрій Луценко — міністр внутрішніх справ України. — "ГПУ"), бо знаю Вас як послідовного борця з режимом брехні. Це не тільки моя боротьба за свої права. Це боротьба за надію та справедливість, боротьба за Україну.
2 
1
Коментарі