Під Васильковом на землях клубу "Ранчо Болівар" живе 10-річний кінь Раздєл. Для близьких — просто Рудик. Красень. Колись був гарячим жеребцем, та після нескладної операції перетворився на спокійного мерина.
На ранчо таких, як Рудик, "казенних" кінських душ — четверо. Решта — приватна власність. Власники здають до клубу своїх коней, щоби їх доглядали. Є тут і невисокі чорно-білі арабські скакуни, і нічим не гірші українські породи.
На широкому крупі гнідого Рудика вмостилося кошеня — знайшло собі найтепліше місце в стайні. Кінь начебто усміхається. Насправді ця "усмішка" — лише реакція на якісь нові запахи. Наприклад, наші.
Рудик інколи згадує старі звички жеребця: б'є копитами, заглядається на кобилок. На ранчо він працює рисаком — возить вершників.
Бувалі наїзники кажуть, що коні не люблять людей, лише визнають їхню силу. Єдине, чого вони по-справжньому прагнуть, — волі.
2 
1
Коментарі