– За два роки правління Януковича олігархи-монополісти Ахметов, Коломойський, Фірташ отримали можливість доїсти те, що не доїли. Можливість забрати ще не приватизоване. Тому вони не зацікавлені в реформах, – каже член Української народної партії, економіст 46-річний Борис Кушнірук.

Борис Борисович призначає зустріч у столичному Будинку кіно. Веде на третій поверх у кафе. Пальто й кашкет кладе на стілець. Із верхньої кишені його піджака стирчить гребінець.

– Ми часто проводимо тут партійні наради, – пояснює. – Та й дешево дуже.

Замовляє заварну каву за 6 грн. У закладі крутять пісню "Мое сердцебиение".

– Візьмемо Ахметова з його "Київенерго", – продовжує Кушнірук. – Чи зацікавлений він у реформуванні комунгоспу Києва? Ні. Бо монополіст сам встановлює ціну. В Європі відокремлюють виробництво, постачання і роздрібний продаж газу. Цим займаються фірми. Завдяки конкуренції в кожного різна ціна. Є можливість купувати дешевше.

Чи зацікавлений Фірташ у реформуванні й прозорості облгазів? Ні. Бо мережа газового господарства перебуває у власності "Нафтогазу", а управління – в облгазів. Тобто облгази – це фірма "роги і копита". Нам кажуть, що населення використовує 18 мільярдів кубів газу, а  реально – 13. Решту 5 мільярдів продають підприємствам за тарифом у чотири рази вищим, ніж для населення. Так заробляють до півтора мільярда доларів щороку.

Така схема почала діяти за нинішньої влади чи була й раніше?

– Було й за попередньої. Чому Тимошенко почала війну з Фірташем? Хотіла поставити все під свій контроль і отримувати ті мільярди.

Чому Фірташ підтримав Януковича на виборах?

– Бо Юлія Тимошенко відібрала в нього газ, що належав "РосУкрЕнерго".

Які були інтереси всіх фігурантів газової угоди 2009 року?

– Кремлівські чиновники хоч і крадуть, але державники, мислять стратегічно. Путін хотів побудувати газопроводи Південний і Північний потоки, щоб розділяти європейців і тиснути на різні країни ЄС. Водночас, будівництва мали фінансувати самі європейці. Вони не горіли таким бажанням. Тоді була штучно створена ситуація, коли газ через Україну не пішов. Не на день-два, а на три тижні. В європейську пресу закинули ідею обхідних газопроводів. Вона підготувала суспільне тло для зацікавлених європейських політиків.

Інтереси Тимошенко були примітивніші, але типові для української політики. Вони складаються з приватного інтересу, який навряд можливо довести, і політичного. Тимошенко було важливо показати елітам Донбаса, що саме вона є ставлеником Москви і вирішує питання з Кремлем. Також треба було публічно "розірвати" Фірташа у приклад іншим олігархам. Тому Тимошенко вимагала віддати їй газ "РосУкрЕнерго".

Тобто "газову кризу" готували заздалегідь?

– Ще восени 2008 року Тимошенко дала доручення купувати додаткові обсяги газу для України. Це відбулося після її зустрічі з Путіним у жовтні. Але обидві сторони ніколи про це не скажуть. Притягнути Тимошенко тут неможливо.

Але ж вона в тюрмі.

– Ця справа – неприкрита бізнесово-кримінально-політична розборка. Проблема в тому, що некоректно доводити збитки по газовій угоді лише за один рік. Контракт укладено на 10 років. Тож у наступні дев'ять років можуть бути і прибутки. Але корумпована судова система лягає під того, хто при владі. Раніше вона була корумпована в інтересах Тимошенко, тепер – Януковича. Цим пояснюється зухвала поведінка Тимошенко в суді – вона ж недавно контролювала ці суди, а тепер вони контролюють її.

Якби влада хотіла законно посадити Тимошенко, то довели б незаконний відбір газу в "РосУкрЕнерго". Там був склад злочину та реальні збитки.

Чому цього не робили?

– Відбирання газу – спільне рішення Тимошенко і Путіна. А хто хоче сваритися з росіянами?

Що буде з Юлією Тимошенко?

– Юля – це перший політик, який був при владі і сів. 20 років країна розкрадалася – ніхто не відповідав, а тут тримайте. Янукович стає заручником цього, бо бажання помститися буде й щодо нього. Диктатури при ньому не вийде, бо будь-яка диктатура тримається насамперед не на багнетах, а на популярності лідера. З цим у Януковича проблеми. А олігархи розуміють: їх або зметуть разом із ним, або вони його "зіллють" і домовляться з наступником.

Хто переможе на наступних парламентських виборах?

– Вибори будуть жорсткими – фальсифікації, реальна боротьба. Але влада візьме під контроль парламент. Зараз Партія регіонів усвідомлює, що за списками набере не більше як 20 відсотків. Тому працюватиме система скуповування округів, заливання їх грошима. Ставку робитимуть на мажоритарників, які формально не будуть пов'язані з Партією регіонів.

У який момент оточення Януковича почне його "зливати"?

– Багато чого може залежати від європейської економічної кризи або політичної кризи в Росії. Якщо все йтиме без несподіванок, то "зливатимуть" після парламентських виборів. По мажоритарних округах пройдуть заможні люди – Віктор Медведчук, Олександр Волков. Вони гратимуть свою гру, а не Януковича. Потім почнеться метушня з новим главою уряду. Думаю, ним стане Андрій Клюєв. Він зараз працює над виборами і вестиме мажоритарників. Матиме з ними домовленості, контролюватиме фінансові потоки.

Далі всі думатимуть про вибори президента. Не як скинути злочинний режим, а як їх виграти. Переформатування бізнес-груп буде десь у середині 2013 року. Тут інтереси можуть розбігтися. Олігархи можуть ставити одночасно на різні політичні сили, щоб перестрахуватися. Сьогодні всередині влади йдуть конфлікти у зв'язку з цим. Є прихильники того, щоб усі були в стійлі, бо інакше пересваряться, як помаранчеві. Кажуть, саме через це виник конфлікт у Іванющенка (нардеп-"регіонал" Юрій Іванющенко. – "ГПУ") з Януковичем. Бо Рінат Ахметов заявив, що відходить. Іванющенко вимагав, щоб усі були як один. І коли Янукович сказав, що не тиснутиме на Ахметова, Іванющенко гримнув дверима й поїхав.

Думаю, Ахметов піде шляхом Ігоря Коломойського – фінансуватиме декілька політичних сил, але депутатом не ставатиме. Шлях Коломойського виявився цинічний, але ефективніший.

Страх зради змушує Януковича робити ставку на найближчих до родини людей?

– Безперечно. Це не Ющенко, з яким можна було домовитися за подарунок – якусь ікону. Там ідеться про мільярди доларів. Будуть намагання залишити щось у сім'ї за будь-яких розкладів. Не впевнений, що це допоможе Януковичу. Я не розумію, як при такій політиці можна залишити собі "Межигір'я"? Його гарантовано відберуть, хто б не прийшов до влади. Це буде кістка, що кинуть електорату.

Яка імовірність соціального вибуху, революції?

– Я не вірю в це. В Україні є спосіб випускання пари у вигляді виборів. На новообраних депутатів будуть сподівання. Хоч і можливі великі мітинги під гаслами "Геть Януковича!".

Куди ми прийдемо за три роки?

– Рухатимемося на місці. Будемо голосувати, хтось проголошуватиме реформи, хтось їх проклинатиме. Хоч насправді реформ не буде.

×