44-річна Ольга Лакиза із села Ковалівка на Полтавщині 25 років точила сік з берези у своєму дворі. Цьогоріч 40-річне дерево засохло.
— Щороку качали сік з берези. Почали, як дереву було 15 років. Давало соку багато — родичі 40-літровими бідонами забирали. Цього року помітила, що дерево постаріло, похилилося. Вирішили, треба спиляти. Тепер з пенька не встигаю сік кружкою вибирати, — розповідає.
На кафедрі ботаніки Полтавського педагогічного університету кажуть, дерево могло б прожити до 60 років.
— Березі шкодить, якщо навіть брати соку небагато. Тоді дереву не вистачає поживних органічних речовини. Погано росте, бруньки не розкриваються, не зеленіють, — говорить 56-річна Лариса Орлова, завідувач кафедри. — Рідина продовжує витікати до осені, дерево задарма втрачає сили.
Сік з берези без шкоди дереву можна качати, коли вона стара та йде на зруб.
— Після того, як із берези взяли сік, він ніколи повністю не поновиться. Добрива не допоможуть. Трапляється, землю біля дерева поливають водою. Тоді сік ніби розведений, в ньому мало корисних речовин.
На смак, колір, запах соку впливає ґрунт, де росте береза. Найсолодший — із дерева, що посадили на піщаному ґрунті. З болотистої території рідина віддаватиме мулом.
Сік по стовбуру йде від кореня, який бере всі речовини із землі. Коли дерево зрубали, з пенька все одно тектиме рідина.
— У науці це називається "плач". Дерево ніби плаче, що його зрубали. Нагадує про себе. Корінь продовжує направляти корисні речовини в стовбур, якого немає, тому рідина витікає.
В народі кажуть, береза-чоловік не дає соку. Підточити можна тільки березу-жінку. Науковці називають це вигадками.
— Береза — двостатева рослина. На одному стовбурі утворюються і тичинки, і маточки. Тому в цього дерева немає поняття жінки та чоловіка.
1 
1
Коментарі