"Газета по-українськи" №1374 за 22.02.2012. Рубрика Спорт

"Я згодна програти тут, але перемогти в Лондоні"

"Я згодна програти тут, але перемогти в Лондоні"

Перша олімпійська чемпіонка в історії жіночої боротьби Ірина Мерлені, 30 років, повернулася на килим після чотирирічної паузи. За цей час Ірина встигла народити другого сина. Повернення вийшло ефектним. Після двох перемог у Донецьку і Красноярську минулого тижня посіла друге місце на турнірі в Києві.

Українка перемогла чинну олімпійську чемпіонку в категорії до 48 кг, канадку Керол Г'юн, і дійшла до фіналу. У вирішальній сутичці Ірині забракло сил і вона поступилася чемпіонці світу й Європи, ще одній вихованці львівської борцівської школи, Марії Стадник, яка тепер представляє Азербайджан.

Ви виграли в Керол Г'юн, але програли найпринциповішій суперниці Марії Стадник. Що важливіше?

— Суперниця принципова, але змагання ні. Головне — Олімпійські ігри. Для мене найважливіше — взяти ліцензію і довести, хто найсильніший на Олімпіаді. Я згодна програти тут, але перемогти в Лондоні. Турніри на кшталт київського — для того, щоб робити помилки і їх вчасно виправляти, набувати досвіду. Я не боролася понад три роки. Останні мої змагання були в олімпійському Пекіні 2008-го.

Чи не занадто інтенсивний графік ви обрали після повернення? Після яригінського гран-прі в Красноярську, де ви також виграли, не минуло й місяця.

— Меморіал Никифорова в кінці грудня в Донецьку теж був непростим. Але старти мені потрібні. Щоб добре відчувати боротьбу й бачити суперниць. Через три тижні після київського турніру поборюся на чемпіонаті Європи в Белграді. Мої перемоги можуть здаватися легкими зі сторони. Насправді мені це важко, потрібно відновлюватися, а часу залишилося мало.

На килимі ви завжди емоційна. Своїм налаштуванням перед сутичкою з Керол Г'юн, войовничими вигуками, агресією, вразили досвідчену суперницю.

— Хотіла перемогти. На Олімпіаді-2008 ми з Керол не зустрічалися. Узагалі, то наша перша сутичка за кар'єру. Дві олімпійські чемпіонки — більше в нашій вазі на Олімпіаді не вигравав ніхто. Треба було довести, що сильніша я. Шкодую лише, що на фіналі трохи розслабилася, не налаштувалася. Але нічого, зроблю висновки і на наступну сутичку проти Стадник буду ще злішою.

Здалося, що Марія просто зберегла більше сил для фіналу. Це так?

— Вам зі сторони видніше. Я відчула, що мені треба ще більше працювати.

Марія Стадник змінилася відтоді, як ви з нею років сім тому боролися в тренувальному режимі в Україні?

— Тренувальні сутички я всерйоз не сприймаю. На них майже ніхто не викладається. Головне — змагання, на них ми боролися вперше. Попереду чемпіонат Європи. Якщо я буду боротися в категорії до 48 кілограмів, сподіваюся з нею зустрітися.

Коли ви налаштовувалися на фінальну сутичку, навколо бігали ваші діти. Чоловік їх стримував, намагався не пускати до вас. Це не відволікало?

— Чоловік мене підтримує, любить такою, яка я є. Андрій хвилювався за мене. А присутність дітей також стимулює.

Іван ВЕРБИЦЬКИЙ

Зараз Ви читаєте новину «"Я згодна програти тут, але перемогти в Лондоні"». Вас також можуть зацікавіти свіжі новини України та світу на Gazeta.ua