Киянин 23-річний Дмитро Полонський три місяці жив у місті Панама-Сіті в американському штаті Флорида. Працював там за програмою для українських студентів. Діставався із Києва до Нью-Йорка. Там пересів на літак до Маямі. Звідти понад 1000 км їхав автобусом.
— Це курортне місто. Тротуарів майже немає. Бо туристи засмагають на пляжах або сидять у готелях через спеку. Місцеві їздять машинами. Якщо вулицею хтось іде, скоріш за все, це заробітчанин з України чи Росії, який іще не має грошей на авто. Ми їздили містом на таксі, але частіше — велосипедом. Іноземних туристів у місті майже не буває. Здебільшого туди їздять відпочивати американці. Селяться у 20-поверхових готелях.
Частину приміщень у готельних хмарочосах займають приватні квартири. Решта житлових будівель у Панама-Сіті — не вище двох поверхів. Місцеві здебільшого працюють на атракціонах, у магазинах.
— Упевнився, що в Америці немає національної кухні. Було дивно бачити бабцю років 80, яка сидить у фаст-фуді та їсть величезний гамбургер на дві з половиною тисячі калорій. Запиває все кока-колою. Українські жінки готували б їжу вдома, а старі й молоді американки до цього не звикли. Якось зварив суп, пригостив ним знайомого місцевого. Він здивувався, яка багата українська кухня.
Побував у гостях у тамтешньої Шенон. Вона живе з матір'ю і сестрою.
— У будинку страшенний безлад. Посуд не мили кілька тижнів. На веранді відпочивала мама Шенон. Було видно, що наводити лад і вона не збирається. Американці у таких містах живуть занадто стандартним життям. Чоловік усе життя працює на заправці, дружина — продавщицею в магазині. Грошей вистачає на основне, але не більше. Мають дитину, яка теж усе життя вкалуватиме на заправці. В кращому випадку стане вчителем у школі. Здобути вищу освіту і подивитися світ мало хто прагне. Рідко бувають навіть у сусідніх штатах, не кажучи про великі міста.
В американських супермаркетах є каси самообслуговування — без касира. На таких покупці пробивають товар самостійно, після цього комп'ютер оголошує суму придбаного.
— Часто бачив, як американці виносять речі поза касою. Красти там неважко. Охоронців немає. Є лише працівники, які розкладають товари. Ціни вказані без урахування податків. На цінниках пишуть одну суму, а на касі сплачують значно більшу. Місцеві зазвичай розраховуються картками, готівку в гаманцях мають рідко.
Бомжі часто просять милостиню з власних автівок.
— Бачив, як на заправці стояв старий "опель", у ньому сидів жебрак. Коли хтось під'їжджав заправлятися, виходив із авто і просив у клієнтів заправки кілька доларів.
2 
1
Коментарі