Колишня киянка Ірина Рефаї, 39 років, яка виїхала з Лівану за тиждень до початку війни з Ізраїлем, в Бейруті покинула чоловіка Мохамада. Троє її дітей ніни гасають на велосипедах на дачі під Києвом. Мати ж не вимикає телевізора, налаштованого на арабський телеканал "Аль-Джазіра" і щодня телефонує чоловікові. Війна застала Мохамада Рефаї в Лівані. Виїхати з країни він уже не пробує — надто великий ризик загинути в дорозі під бомбами.
— Поки що нашу квартиру не розбомбили, — ми живемо в гарному районі, мусульманському. Серед сусідів немає шиїтів, може, ізраїльтяни не бомбитимуть, — Ірина ледь стримує сльози. Під очима в неї синці від безсоння.
У Лівані Ірина живе з 1991 року. Вийшла заміж за ліванця Мохамада Рефаї, коли навчалася в московському інституті кінематографії. Мешкають там у великій квартирі, виховують трьох дітей. Синам Нізару і Медіяну — по 17 і 13, дочці Саші — 10 років.
За обіднім столом обговорюють, де вчити дітей у Києві. Їхню школу в Бейруті розбомбили.
— Ні в яку школу я не піду, — втручається в розмову дорослих Нізар — чорнявий, міцний хлопець із широкою щирою усмішкою. — Я піду на війну і буду воювати. Уб"ють, так уб"ють.
Ірина хвилюється за Нізара — занадто він перейнявся війною, запустив школу через це. Сама говорить досить сміливо, коли доходить до політики:
— Армії у Лівані взагалі немає. А ліванці не бояться бомб. Під час першої операції ізраїльтян проти Лівану, 96-го, я була в Бейруті. Боялася страшенно бомбардувань. А бейрутці сидять на балконах, чайок попивають...
Коли говорила, чула в слухавці вибухи
Хвалить арабських тележурналістів, серед яких і її чоловік-оператор.
— Вони так оперативно працюють. Позавчора в 12.15 ночі "Аль-Джазіра" передала, що бомбардують Бальбек. Це провінційне містечко в долині Бекаа на півдні Лівану, там живе моя свекруха. Я зразу ж подзвонила теті (по-арабськи "бабуся". — "ГПУ"). Коли говорила, чула в слухавці вибухи.
— Їй 74 роки, — Ірина на мить відволікається від вщент розбомблених вулиць Бейруту на телеекрані і сміється. — Вона розповідає про себе, що народилася тоді, коли засохло шовковичне дерево у її бабусі. Коли я дзвонила, тета бідкалася, що купила в магазині останній буханець хліба. Там хлібопекарні розбомбили, магазини пусті. Немає борошна, круп, цукру. І привезти продукти в країну не можна. Ізраїльтяни застосовують так зване коврове, суцільне бомбардування. А свекруха боїться покинути напризволяще дім, що його захоплять біженці з півдня.
— Порти розбомбили в Сайді, Бейруті, Тріполі, — розповідає Ірина Рефаї. — Зруйнували всі злітні смуги в столичному аеропорту, дороги. Залишилася одна — на Тріполі, нею евакуюють біженців. Коли ізраїльтяни почали бомбардувати Ліван, там було три мільйони туристів. Сьогодні їх вивозять із країни через Тріполі — морем.
Під бомбами "Хезболли" загинув українець
37-річний українець Андрій Зелінський, який жив у місті Нагарія в Ізраїлі, загинув минулого вівторка від вибуху ракети в своєму будинку. Коли почався обстріл, він відвів дружину і доньку в бомбосховище. А сам побіг додому за теплою ковдрою для 3-річної дочки Галіт. Коли повертався назад, помітив біля сховища кількох дітей і загнав їх униз. Сам спуститися не встиг — поруч розірвалася ракета "Катюша".
У МЗС повідомили, що колишній львів"янин Андрій Зелінський вже більше шести років проживав у Ізраїлі, мав подвійне громадянство. Дружина Андрія захотіла, щоб його поховали в Україні.
У Лівані, станом на четвер, загинули понад 300 чоловік, близько тисячі були поранені, а півмільйона залишили свої домівки. Число загиблих з боку Ізраїля сягнуло 29 чоловік.
Найближчим часом війна найпевніше не закінчиться. За даними дипломатів, ще не менш як тиждень президент США блокуватиме розгляд питання про дії Ізраїлю у Раді безпеки ООН. Мовляв, Ізраїль має право боротися із терористами.
2 
1
Коментарі