Навіщо співчувати Юлії Тимошенко?

Я завжди дивувався і продовжую дивуватися позиції певної частини мислячих людей в суспільстві, які завзято закликають притягнути до кримінальної відповідальності, додавити, посадити Юлію Тимошенко назавжди. Називають її, у кращому разі, "юлькою-воровкою" і зараз вважають справедливим вирок, який і у Європі, і в США, і навіть у Росії майже всі оцінили як політичні репресії.

Я не закоханий у лідерку БЮТ, не "юлебот", не "юлефан", не "зомбі" і навіть не співчуваю їй. Юля – політик, вона має добиватися реалізації правильних цілей, а не мого співчуття. До того ж, я чудово розумію, що її спірні дії навряд чи були достатньо законними і публічними, щоб чесно визнати їх на 100% легітимними (це стосується не тільки неї, але всіх українських політиків, які бодай щось зуміли зробити з обіцяного народу). Однак до хору радісних відгуків про "торжество правосуддя" приєднатися не можу, бо така позиція нагадує мені інше вельми сумне явище.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Намети за Тимошенко стоятимуть до зими

Маю багато знайомих підприємців, які займаються торгівлею в Києві. Отримання дозволів на розміщення торговельних кіосків завжди було, є і буде вкрай корупційною справою. Коли підприємця викидають з насидженого місця, демонтують його "МАФ", що стояв десь на розі вулиць вже багато років, - він не йде до суду зі скаргою на міську адміністрацію, не йде умовляти депутатів міської ради, щоб запровадили чесний розподіл місць на ринку. Мабуть, не вірить, що чесні правила гри можливі в принципі.

Натомість підприємець йде до прокуратури і вимагає посадити корупціонерів, всіх-всіх-всіх притягнути до кримінальної відповідальності. Розповідає на кухні, як розкошують та брешуть кляті можновладці, котрі знищили його бізнес. А потім ставить знову свій кіоск без всякого дозволу, бо якщо "вони" можуть порушувати закон – чим "ми" гірші? І в результаті та ж прокуратура порушує проти підприємця кримінальну справу за самозахоплення землі. Не з прагнення справедливості. Скоріш за все, щоб отримати "відступні".

Тому я не вважаю справедливістю пошук і покарання винних. Для мене справедливість – це розвиток, зміни на краще, компроміс між конфліктуючими сторонами, а не знищення одних і торжество інших.

ФОТОРЕПОРТАЖ: Тимошенко прощалася з сім'єю ніжними обіймами і поцілунками

Я не можу вважати правосуддям вирок Юлії Тимошенко на основі правової позиції "РосУкрЕнерго" і без врахування правової позиції "Газпрому". Взагалі вважаю, що "оперувати" бензопилою кримінального права у тонких сферах політики та господарських відносин є варварством та юридичним шулерством. Поганих політиків – якщо їм справді є краща альтернатива – слід переобирати, а не саджати в тюрми.

Політиків має притягати до відповідальності не прокуратура, а виборці. Народ, якому належить вся повнота влади в країні відповідно до статті 5 Конституції України. Ні, не судом Лінча, а позбавленням нагрітих комфортних крісел. А якщо вже прокуратура має претензії до політика, за якого я голосував, будьте ласкаві провести судовий процес публічно, у великому залі, з прямою трансляцією кожного засідання, щоб я міг побачити на власні очі чесний суд. Бажано, щоб рішення приймали присяжні, які мислять як я, а не як мент-катувальник або прокурор-казуїст, що на піку кар'єри одягнув мантію судді. Головне, якщо ви вже взялися судити людину, маєте продемонструвати всім – зокрема, мені – безспірні докази очевидного злочину.

ФОТОРЕПОРТАЖ: Тимошенко дали 7 років: "Беркут" б'є прихильників, Європа критикує

Не можете? "Злочин" зрозумілий тільки "фахівцям", і то не всім, а тільки тим, що з кантону Цуг? Тоді називайте речі своїми іменами: це не правосуддя, а розправа. Нема у вас справедливості. Ви просто дорвалися до влади і використовуєте видимість суду для створення авторитарного режиму, в якому хто завгодно може сісти в тюрму за конкуренцію чи просто незгоду з вами.

Талановитий російський сатирик Віктор Шендерович днями міркував на радіо "Ехо Москви", до якої міри деградувала України за ці роки як демократична держава і, в якому стані зараз ті громадяни, які вийшли на Майдан у грудні 2004 року.

"Судячи з невеликої кількості людей біля залу суду, деградація зайшла досить далеко. Люди думають, що це їх не стосується. Вони помиляються. І мова тут не про захист Юлії Тимошенко, а мова йде про те, що країна, в якій з'являються політичні в'язні – це інша країна, це країна, яка живе за іншими правилами. І громадянам цієї країни буде фігово через якийсь час", – сказав Шендерович.

З ним не можна не погодитись. І висновки його правильні, от тільки мало хто чує. Слухайте далі: "Якщо суспільство ляже і розслабиться, махне рукою, усміхнеться і скаже "Так їй і треба, тоді разом з водичкою вихлюпнуть дитину. Ніякої демократії близько не буде до наступного якогось історичного витка. Зараз в України ще є можливість, як мені здається, встати на диби, у деякої активної частини суспільства". Все правильно. Сьогодні я встаю на диби, аби завтра мене не повісили на дибу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вирок Тимошенко показав неузгодженість між європейськими інституціями"

Я не співчуваю Юлії Тимошенко. Я співчуваю всім нам, бо живемо в країні, де цілеспрямовано нищиться конкурентне середовище і скоро не буде чесної конкуренції. А отже, не буде розвитку. Не буде майбутнього. Буде лише "вертикаль" замість влади, розправа замість права, телешоу замість правди, рейдерство під виглядом реформ і залякані громадяни, що ховатимуться по своїх щілинах, марно сподіваючись, що дракон не помітить їх, мізерних, і не зачепить.

Не треба співчувати Юлії Тимошенко. Треба конкурувати в усіх сферах з тими антисоціальними елементами, які кинули виклик суспільству, почавши політичні репресії. Не боятися бути чесними, робити правильні вчинки. Не воювати, не "об'єднуватися" заради "об'єднання", а щодня вчитися, мислити і діяти, збільшувати власну ефективність та життєву силу. Досягати законними методами поставленої мети, не дивлячись на шалений спротив недосконалої реальності та навіжених опонентів як її частини. Не йти на компроміси зі злом. Судитися за свої права, але не за приниження і покарання для несимпатичних персон, яким раджу краще пробачити всі їх гріхи та залишити далеко позаду. Треба робити прагматичні речі: заробляти гроші, будувати краще життя, творити і підтримувати добро. Міняти погані закони. Обирати до влади гідних людей.

Тоді сьогоднішня "безвихідь" забудеться, як страшний сон.

Зараз Ви читаєте новину «Навіщо співчувати Юлії Тимошенко?». Вас також можуть зацікавіти свіжі новини України та світу на Gazeta.ua