Стукачок
На завершення зборів був міні-фуршет з пиріжками із квасолею від головреда. Чи не всі їх поїв фотограф Володька, від чого його потім довго дуло і нещадно несло.
...
- Діти, а якщо Лисиця чи Вовк будуть вас питати, чи була тут я, ви ж мене не викажете? - запитує у малих лялькова Миша. Новорічна казка закручує свій сюжет, а дітвора, свято вірячи у дійство, шурхотить на всю залу фантиками від цукерок.
- Ні, не викажемо! - відповідають хором діти. І цією відповіддю глядацький загал ніби доводить, що немає нічого ціннішого на білому світі, аніж дане слово, ніж почуття дружби. Щоправда, за десять хвилин на сцену вилазить хитра Лисиця і третина залу Мишку... "здає". Хлопчина років чотирьох з солодким подарунком у руках, замурзаний шоколадом, ще й пальцем показує, куди ж там заховалась дрібна Миша. Йому начхати на те, що руда злодюга сіру крихітку з'їсть. Він задоволений тим, що "настукотів" і отримав від Лисиці велику подяку.
- Ти ба: таке мале, а вже таке говнисте, - коментує ситуацію прибиральниця баба Катя, стоячи за лаштунками. Колись давно, років сорок назад, вона також грала у тюзі, була навіть Попелюшкою. Потім невдало впала і зламала ногу. За три роки інвалідності розкабаніла до центнера. З трупи Катя-Попелюшка пішла, а з театру - ні. Директор лишив її у тюзі прибиральницею. Як-не-як - своя ж людина! І при сцені, і якась копійчина до пенсії...
***
Інна Іванівна прийшла у газету коректором. Тиха така, спокійна, дисциплінована жіночка - далі сторінок носа не суне. З усіма згодна, ні на що не скаржиться, - душа колективу, та й годі! За три роки невтомної коректорської роботи вона лише раз була на лікарняному. Частенько пригощала усіх домашніми пиріжками з квасолею і ніколи (на відміну від демократично налаштованих колег) не казала про керівництво погане.
А тоді відбулося диво. Інна Іванівна раптом стала головредом! Казали, що усі три роки вона не лише вичитувала сторінки, а й "стукотіла" наверх про усе, що відбувалося в редакції: хто "гнав" на начальство, хто - на інвестора газети, а хто - (який жах!) на керівництво міськвиконкому.
Потім на урочистій нараді з нагоди кадрових змін під час обідньої перерви шеф дуже хвалив Інну Іванівну і ставив її у приклад. Ось, мовляв, якби усі були такими! На завершення зборів був міні-фуршет з пиріжками із квасолею від головреда. Чи не всі їх поїв фотограф Володька, від чого його довго дуло і нещадно несло вдома на унітазі.
А нового коректора брати не стали. Інна Іванівна заявила, що встигатиме за двох - і сторінки вичитувати, і керувати.
І стукотіти, був впевнений колектив.
