Газові перемовини: у Росії вибори, в України – збитки 3 Переглядів: 547

Україно-російські газові перемовини завжди виходили за межі діалогу двох господарюючих суб'єктів. Щоразу при підписанні чергового контракту політичний чинник переважав над усіма іншими. Цього року "газове питання" має особливе значення для обох сторін, адже 2012 рік – період виборів.

Вже на початку березня росіян чекають президентські вибори. Експорт газу став одним з елементів електоральної кампанії кандидата від влади В.Путіна. За півтора місяці до голосування на фоні внутрішньодержавних протистоянь йому був вкрай необхідним образ зовнішнього ворога і маленькі перемоги на цьому рівні. Україна з її невигідним газовим контрактом і слабкими інформаційними потужностями стала для Путіна вигідним спаринг-партнером.

Насправді керівництво Росії зацікавлене в подальшій ескалації конфлікту. У зв'язку з цим результатів газових домовленостей можна чекати тільки після виборів президента РФ. До цього часу жодної конкретики, жодних поступок не буде.

В української влади інша ситуація. Вибори аж восени, проте вже зараз закладена ціна на газ в Держбюджеті на 2012 рік не дає можливості збільшити соціальні виплати населенню.

При цьому незадоволеними залишаються усі: і власники великих підприємств, які користуються дорогим російським газом, і пільговики, яким через дефіцит бюджету різко скоротили або планують скоротити соціальну допомогу, і саме населення, яке постійно лякають підвищенням вартості комунальних послуг.

Підписаний у 2009 році 10-річний газовий контракт справді загнав Україну в економічне рабство. Щороку країна втрачає десятки мільярдів гривень. Тому саме ми повинні першими зробити радикальний крок – подати позов до Стокгольмського арбітражного суду.

І хоча судове продовження газових переговорів з Росією виглядає малоперспективним, проте це краще, ніж безрезультативні і закриті від суспільства україно-російські "мєждусобойчики".

По-перше, міжнародний судовий процес може заставити обидві сторони стати більш поступливими, по-друге, може підключити до вирішення газової проблеми країни Європейського союзу, які на даний момент зайняли роль пасивного спостерігача.

Звичайно звернення до Стокгольмського суду – питання неоднозначне, оскільки актуалізовує пункт двостороннього договору про штрафні санкції за недобір газу. Проте в умовах, коли більш заможнім європейським споживачам "Газпром" знижує ціну на газ, Україна повинна діяти більш рішуче.

Насамкінець скажу банальне, але справедливе зауваження: доки в Україні диверсифікація джерел постачання газу та впровадження енергозберігаючих технологій не перейде з віртуальної у практичну площину, газове питання істотно впливатиме на політичний порядок денний. І здача ГТС його не вирішить.

  +4