Нерозпродані цукерки до Дня Валентина
Колись моя подруга сказала, що День Валентина вигадали продавці цукерок, які не встигли їх розпродати на різдвяні та новорічні свята. У чомусь я з нею погоджуюсь. Без сумніву, колись теж були гарні маркетологи (можливо хіба, вони себе так не називали): створили цілу сферу послуг - від листівок до польотів на повітряних кулях аби підзаробити.
Проте не до кінця продумали слоган та основне звернення до аудиторії. Адже, як на мене, викликає подив той момент, що про любов згадують один раз на рік. Тут би для такого свята трішки інше позиціонування розробити. Бо недобре якось виходить - 14 лютого згадувати про всіх коханих, рідних і близьких та говорити їм про свою відданість - а в інші дні протягом року?
Мені здається, що про свою любов (дружбу, повагу, відданість - кожному своє) потрібно говорити не тоді, коли "припече", а постійно. Може, навіть не говорити, не кричати на весь світ, а просто показувати це у вчинках, маленьких деталях, поглядах, анекдотах та дурнуватих ситуаціях.
17 березня, 5 квітня, 27 вересня просто сказати "Доброго ранку", "Я тебе люблю" або "Тримайся - я з тобою".
І пишу я це не тому, що мені нема (чи не було в минулому) з ким провести 14 лютого, а тому, що рідні та близькі люди заслуговують на любов щодня. У сірі та сонячні дні, у свята та будні, під час сонячних затемнень та магнітних бур.
