Тарас

Тиждень тому моя мама продала добряче відгодованого бика. Назвала його чомусь Тарасом.

- Чоловіки прийшли забирати Тараса, відчиняємо хлів, а в нього з очей сльози котяться. Чуствує скотина, що на бойню забирають. Потім йому в ніздрі застромили залізні шпичаки. Ніс - то болюче місце у крови. Щоб він покірно йшов, треба тримати за ніс. А з носа ллється кров, - сумно говорить мама по телефоні.

В ту ніч мені приснився закровавлений Тарас. Я бачила, як по дорозі його вели люди, а в руках несли його шкіру. Ніби заживо зняли. То ж сон...

Я розумію, що яловичини та телятини я вже точно не зможу їсти. Мені все ввижаються Тарасові сльози... Десь читала, що рукавички з телячої шкіри виходять тонкими та м'якими, якщо... шкіру здирати із живої тварини. Для цього його паралізують, вбивають кілок у хребет біля шиї....

Але я ще не готова відмовитися від курятини. Щоб стати вегетаріанцем треба змінити свідомість, розвиватися. Перейти на вищий рівень. Кілька моїх подруг вже відмовилися від споживання мертвих тварин. Але вони стали вегетаріанцями просто дивом. Одного дня прокинулися й зогидили його. Ти їй під ніс ароматну котлетку, а їй огидно й нудить

і як завжди фото....Як жахливе, але що є, то є. Нащо прикрашати