Дух Чорного Ворона

- Кілька разів починав читати "Чорного Ворона" і засинав, - каже знайомий письменник.

Я придбав роман через "Клуб сімейного дозвілля" після оголошення Василя Шкляра лауреатом Шевченківської премії. Початок мене теж не вразив. Ворон, який споглядає за людьми, — відомий літературний прийом. До того ж автор різко поділяє персонажів на позитивних і негативних. Українських повстанців звеличує як благородних і мужніх велетів, а більшовиків зображує як нікчем, боягузів і слабаків. Питається: як нікчеми перемогли велетів? 

Я пригадав роман "Вершники" Юрія Яновського. Там уже першим реченням письменник брав читача за барки і не відпускав до кінця: "Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою; ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг". Коли працював у школі вчителем, знав першу новелу роману напам'ять.

Та все-таки я дав собі слово дочитати "Ворона" до кінця. Долав щодня по кілька сторінок. На середині книжки з'явилася цікавість — сюжет і долі героїв почали тримати увагу. Автор колоритно передав епоху, іноді аж надто натуралістично описуючи взаємну різанину. Місцями йому добре вдавалися позасюжетні елементи — описи і роздуми героїв. Але в цілому для мене це не видатна, хоч і добротна книжка. 

Пішов у столичний Будинок кіно на творчу зустріч з Василем Шкляром. У вестибулі третього поверху — наче книжковий ярмарок. Торгують не тільки книгами Шкляра, а й націоналістичною та езотерично-язичницькою літературою, роздають безплатні газети і листівки з віршами про "москалів" та "запроданців". 

Нарешті на сцені з'являється автор. Йому гаряче аплодують.

- Нещодавно я в такій же залі виступав у театрі в Кривому Розі, - каже Василь Шкляр. - Підійшли юні хлопці-студенти і кажуть: "Ми прочитали "Чорного Ворона" і хочемо вмерти за Україну. Покажіть, де і коли?" Сьогодні мав зустріч у Київському університеті. Підійшла юна студентка: "Я хочу жити в тому часі". Один хлопчина мені сказав: "Ви будете знімати фільм "Чорний Ворон". Візьміть нас, ми будемо безкоштовно зніматися. Дайте мені хоч у кіні зарізати москаля!" Дух Чорного Ворона витає над Україною. Слава нації! - закінчив свій виступ письменник. 
- Смерть ворогам! - закричала зала.
- Ну це вже зайве, - стиха промовив старий сивочолий чоловік, що сидів біля мене. Здається, його ніхто не почув. Вечір тривав у тому ж дусі. Я пішов, не чекаючи кінця. За мною вийшов той дідусь.