Хто врятує Україну?
Вже 20 років політичні лідери різного калібру з високих трибун розповідають як вони врятують Україну чи то від руки нашого східного сусіда, чи то від зазіхань підступних американських корпорацій. А хтось навіть умудряється в свій спіч вкласти ідею про месію який рятує державу від зазіхань своїх колег по "політичному цеху". Ці мантри чітко і послідовно транслюються в голову громадян за допомогою чи то мас-медіа, чи то на не надто велелюдних мітингах самопроголошених політиків, за яких на виборах голосує за ледве 1/3 громадян.
Тому й не дивно, що після двох десятиліть постійної брехні та повторювання мантр у громадськості почала розвиватись гостра апатія, зневіра, розчарування та ненависть до політики. Хоча відносно останнього хочеться згадати Блаженнійшого Любомира Гузара який говорив про те що політика то є чи не найблагородніша справа.
Вихід з апатії та розчарування точно не в пошуку нових ідолів і сам процес явно не простий чи швидкий, як здається деяким можновладцям, що на прес-конференція розповідають про ударні реформи, які мали б покращити життя вже сьогодні. Виходити, мабуть, з теперішнього статусу-кво можна не за декілька місяців, чи не з лозунгами і гучними прізвищами, а через пошук цінностей які важливі для кожного українця.
Слухаючи виступи теперішніх і колишніх політиків можна зауважити, що слово "цінності" лунають дуже рідко, хоча це є фундаментом до розуміння того що відбувається в суспільстів і те що рухає громадянами. Насправді це не дивно – бо цінності об'єднують, а це те чого найбільше бояться теперішні політики у великому владному трикутнику на Печерських пагорбах.
Отже, ми вже розуміємо що політики не зацікавлені в поширенні цінностей які об'єднують громаду. То хто ж має поширювати цінності які об'єднують?
Іншого шляху як самим же громадянам це робити немає. А саме ті активні громадяни які готові брати на себе відповідальність повинні стати в анавангарді поступу суспільства. Адже не дарма людина яка побудувала "Нову Велику Британію", Тоні Блер, писав про те що якщо ми знаємо і не діємо, то на нас також лягає відповідальність. Брати відповідальність це та основна місія нових активних громадян, які хочуть змін не вже і не зараз, але точно змін на краще.
Які ж цінності потрібно поширювати?
Не потрібно шукати їх у великих філософських трактатах, які написані ще коли ніхто навіть про інтрнет не задумувався. Ці цінності перевірені практикою, різними країнами і організаціями.
Перша цінність то є відповідальність. Ми закидуємо політикам і державним службовцям про безвідповідальність. Так от, яке ми маємо право в них вимагати відповідальність? Якщо не можемо відстояти свої права, і не беремо відповідальність за голос який віддаємо на виборах! Українці байдужі до відстоювання свого права на якісну освіту, на теплі батареї, на ефективне використання коштів платників податків, самоорганізовування через ОСББ чи громадські організації. Ми повинні зрозуміти, що коли ставимо галочку в бюлетені, то цим наш обов'язок як громадянина не закінчується – він тільки починається. Ми зобов'язані контролювати людей яким передаємо частину своїх прав.
Друга цінність яка повинна підживити відповідальність це - солідарність. Згадаймо скільки разів ми читали новини про те що десь хтось вийшов на вулицю протестуючи проти свавілля чиновників чи депутатів. Ми просто ігноруємо таке і вважаємо цих людей не далекоглядними, протестуючих купленими чи якимись відчайдухами які нічого не змінять. Так от, насправді, знаменитий вислів про те що саме маленька група думаючих громадян змінює світ працює вже сотні років!. А може це і є ваш шанс стати активістом такої групи? Ми повинні стати прикладом солідарності у вирішенні наших проблем, адже ніхто не вирішить наших проблем крім нас самих.
Третя цінність яка нам потрібна це - довіра! Довіра - те що будує організації, міста, громади, корпорації та приносить навіть те що можна "намазати на хліб", наприклад, інвестиції. Висока довіра серед громадян, як результат і до держави чи до міста, зможе не просто змінити державу на глобальному рівні, але й вже зараз і вже тут і на місці, зменшити рівень корупції.
Отже, для того щоб побувати країну в якій кожен громадянин буде почувати себе щасливим (так саме індекс щастя а не ВВП зараз визначальний) і про яку можна говорити з гордістю, потрібно сповідувати цінності.
Щоб держава могла забезпечувати гідне життя для кожного з нас, потрібно створити суспільство активних громадян яким не байдуже те що відбувається в них за вікном, зараз та через десятки років, потрібно ставати новими громадянами.
