Нема роботи
Моя кума шукала викладачку у приватну школу. Резюме повалило, як снігу! З навали претендентів вибрала двох, ніби найсерйозніших. Одна забула прийти на співбесіду. Інша на знайомство прийшла, але на роботу не вийшла. Як з'ясувалось, у неї маленька дитинка, і чоловік про жінчині пошуки роботи навіть не знав. А взнав – набив пику…
Нема роботи… Ця коротка аксіома, з якою неможливо сперечатись, актуальна завжди: у 90-ті, у 2000-ті, у 2008-мі в розпал кризи, у 2010-му після кризи, зараз і, мабуть, буде актуальною ще років дцять наперед.
"Нема роботи!" - пишуть на місцевому форумі форумчани. Тут же, темою нижче, читаю: "терміново потрібні: укладка афальта, 120 гривен в день, поповнення рахунку - 50 гривень плюс відсоток, роздача флаєрів - 20 гривень година…"
Ні, нашій "молодьожі" така чорна робота ні до чого. Їй треба одразу й все. Аби робочий день з 11-ї й до обіду, і "зе-пе" щоб не менш, ніж в нардепа. Моя кума шукала викладачку у приватну школу. Резюме повалило, як снігу! З навали претендентів вибрала двох, ніби найсерйозніших. Одна забула прийти на співбесіду (і передзвонила аж за тиждень). Інша на знайомство прийшла, але на роботу не вийшла. Як з'ясувалось, у неї маленька дитинка, і чоловік про жінчині пошуки роботи навіть не знав. А взнав – набив пику…
Взагалі, справжній фахівець сьогодні – як амурський тигр: у Черновій книзі. Причому, нема різниці, у якій галузі – в муруванні тинів чи юриспруденції. Маємо чергове покоління "платників", у яких вартість диплома вимірюється не безсонними ночами перед іспитами та студзагонами на картоплі, а реальним "баблом". Читаючи прайси на вищу освіту в Україні, дивуюсь: за такі гроші й зайця можна навчити курити.
Лєночка була в нас прима-журналістка. Прима, бо перша, куди пошлють: на сесію міськради, відкриття шкільного гуртка, закриття театрального сезону. Маючи диплом з найкрутішого журналістського вузу, лише на третьому році роботи в газеті вона втелепала, що сенс – то не секс, а абзац – ніякий не матюк. Тричі її хотіли спекатись, але тричі на її місце приходили ще тупіші. Лєну було вирішено залишити, бо вчити когось з нуля виявилось собі дорожче.
Нема роботи… Донька моїх знайомих у цьому році закінчила "культпросвєт". Батьки обминули контракт і спромоглись на держзамовлення, тому на оплаті за навчання нічогенько зекономили. Проте, якось з роботою у служниці культури не клеїться. Як у прислів'ї: і впряжи - не везе, і випряжи - не пасеться. Там заставили чашки мить, а там напрягають... "Я не дозволю, щоб моя дочка у холодному сільському клубі за 800 гривнів сиділа", - відхрещується від вузівського розподілення її тато. Мабуть, саме тому він у свої 60-т працює на трьох роботах в три зміни та матеріально утримує доцю. А вона у свої 25-ть - у творчому пошуці, бо до сорока років, як сама каже, ще встигне зробити кар'єру.
Нема роботи... Анька – моя однокашниця. У 2006-му, коли країна ще була на крилах Майдану, з дикої провінції вона припхалась шукати щастя у столицю. За конкурсом з-поміж кількох десятків претендентів її взяли у прес-службу центрального штабу керуючої на той момент партії. У шість ранку Анька виходила з дому на електричку та їхала до Києва, о 23-й поверталась назад. До першої зарплати – 24 робочих дні. Щоб якось протриматись ті тижні та не дати дуба від голоду, Анька влаштувалась за 50 баксів прибиральницею в офіс на Контрактовій площі, за квартал від штабу партії.
Її офіційний робочий день починався о десятій, до того вона встигала вилизати чийсь двокімнатний офіс з туалетом і трьома пісуарами, перевдягтись і дійти до роботи. Жіночка, що її найняла, не розгледіла в Анці інтелектуалку, тому довго вчила її, відвертаючи носа, де витирати ноги і як користуватись миючим пилососом, аби, не дай боже, не зачепити комп'ютерного "упса".
Нещодавно зустріла Аньку в Верховній Раді. Сьогодні вона консультує якогось нардепа, винаймає круту квартиру в Києві і віддає перевагу лише японській кухні з ресторану.
"А знаєш, чому нас в універі відправляли на два місяці добвати колгоспну картоплю? – запитала вона мене під час кавування. – Бо коли фізично напашешся, так класно мозги працюють.."
