Щоб запустити кінопроцес, щороку має зніматися близько 30 картин. Вони можуть бути посередні за якістю, з маленькими бюджетами, але повнометражними, іти в прокаті. Віддавати всі гроші одному "генію", як це робило старе керівництво Держкіно й чекати на "Оскара", - це гра у лотерею.

Потрібно дати можливість максимальній кількості молодих режисерів зняти дебютні роботи. Треба побачити, що вони можуть. Держава стовідсотково фінансує режисерський дебют, але вже на другий фільм кошти залучаються за схемою 50 на 50. Тобто половину дає Держкіно, а решту автор має знайти сам. Я зараз закінчую свою дебютну повнометражну картину "Проста історія", а коли буде наступна - не знаю. Бо не можу знайти другу частину грошей. Чиновники натякають на копродукцію. Коли ж починаєш розмовляти, скажімо, з французами, виявляється, що вони дають гроші тільки на франкомовну частину фільму, або під французьку групу. Якщо у тебе суто український проект з українськими реаліями і ти не хочеш вводити французьку лінію, то 50 відсотків фінансування не знайдеш. Були б у Євросоюзі, мали б доступ до багатьох фондів, які фінансують кіновиробництво.

Система фінансування 50 на 50 гальмує наше кіно. Мені так здається. Треба фінансувати стовідсотково. Бо кіношники почнуть дурити державу, в два рази завищувати кошторис.

Треба забезпечувати людям можливість знімати. А зараз: дебютанти щось спробували, якогось досвіду набралися – і знову на дно лягають, або йдуть на телебачення. Якщо уже вклали в когось гроші, то підтримуйте його і далі.

По документальному кіно мав справу з фондом Яна Фраймана, є ще фонд Hubert Bals, але вони - малесенькі. Працюють із країнами, що розвиваються. Максимум, що можуть дати на стрічку, - 50 тисяч євро. У відсотковому співвідношенні це дуже невелика частинка, а звідки залучати решту грошей - не зрозуміло. Наприклад, Мирославу Слабошпицькому цієї суми вистачило тільки на розробку сценарію.

Зараз спілкуюся з поляками. Можливо, вони підтримають, хоча надій небагато. Адже польського сліду у фільмі немає.

Шукати кошти у українських продюсерів – справа безнадійна. Потрібні меценати, які виділять гроші і нічого не чекатимуть взамін. Але теж не зустрічаються. Це в Росії банки можуть фінансувати стрічку заради власного іміджу. Ми до такого ще не доросли.

Валентин Васянович, сценарист, режисер, оператор