За 20 років незалежності питання мови в Україні досі залишається каменем спотикання. Ми отримали складну та неоднозначну історичну спадщину, з якою треба рахуватися. Протягом багатьох років відсутності власної держави українську мову відтісняли на другий план, забороняли, піддавали утискам та гонінням. Довгий час її вважали мовою селян. Та наразі Україна є суверенною країною зі своєю державною мовою, де, водночас, ніхто не забороняє людині спілкуватися у побуті тією мовою, якою вона хоче розмовляти.

Чи дійсно існує в Україні мовна проблема, чи це лише результати політичних кампаній? Адже саме “мовну карту”, як одну з найпопулярніших, досі перед виборами розігрують усі політики, не зважаючи на свої основні програмні засади. У результаті, ми отримуємо штучно розігріту тему умовного “роз'єднання” та “двох Україн”.

Тема мови перейшла у політичну площину, але досі залишилася до кінця не вирішеною. Пропонуємо з'ясувати основні питання, на які мають дати відповідь самі українці: чи дійсно потрібна Україні друга державна? як навчити українців розмовляти українською? що заважає нормальному функціонуванню державної мови в незалежній країні?