Дружба вартістю 54 тис гривень
Після закінчення 4-го курсу мене хтось запитав, що нового я отримала в університеті. Хотілось трішки закрутити відповідь та сказати: "Усе, що ми маємо — результат власної праці й ніхто не може нічого нам дати, коли ми самі цього не захочемо", проте відповіла досить банально: "Знання та можливості".
На вихідних говорила з колишньою однокурсницею. З нею ми провели десятки, якщо не сотні, безсонних ночей по телефону, в Інтернеті, врешті або в мене в гуртожитку, або в неї вдома. Разом з іншими нашими друзями ми провели незабутні хвилини в інституті, то нервуючи перед складним іспитом з історії України, то перечитуючи закони перед заліком з предмету Тетяни Олегівни, то разом тікаючи з пари.
І саме тоді на вихідних я зрозуміла, що то було МОЄ студентське життя. Частково "недожите" через постійні підробітки, частково недоспане через купу завдань, які фізично неможливо виконати, частково "недоїжене" та з підірваним здоров'ям через купу всіляких пригод, які я завжди шукала на свою (скажу культурно) голову.
Проте саме тут я знайшла те, чого в своєму містечку за різних обставин не могла отримати — друзів. Людей, з якими не страшно, коли тебе виганяють з інституту через невинесене сміття. Людей, з якими їдеш на змагання, перед тим не спавши всю ніч; людей, з якими списував відповіді на екзамені з української мови; тих, перед ким не боїшся заплакати від відчаю, бо знаєш, що вони просто обнімуть і скажуть: "Головне в цьому житті не розучитись дихати".
В інституті я знайшла однодумців, які читають Маркеса та Набокова, обожнюють "Майстра та Маргариту" Булгакова, які розуміли з півслова, коли ти непідготовлений до пари та не ставили додаткових питань після твоєї доповіді.
Саме тут я зрозуміла, що існують люди, яким байдуже, як ти одягаєшся, чим ти займаєшся у вільний час і чи є в тебе погані звички — вони сприймають тебе тут, зараз і просто за те, що ти є, за те, що ти смієшся чи постійно бурчиш.
Саме тут я переконалась, що дійсно є речі, які не купуються за гроші. Тепер я в жодному разі не жалкую, що разом з сім'єю заплатила за навчання 54 тисячі гривень — чесно кажучи за такі моменти свого життя та таких людей я б віддала й більшу суму грошей, якби вона в мене була.
І тепер, коли мене запитають, що я отримала після закінчення інституту, я відповім: "Найкращих друзів, моїх справжніх друзів".
