Непорозумілися
Тиждень тому, як казав один мій знайомий, сталось дуже хочеться завести собаку породи пікінес.
Знайшла по інтернету людину, яка згодилась не тільки продати собача, а ще й привезти до Гадяча. Оголошення прочитала в Емаркет.юа на Охтирській сторінці.
З господаркою цуценяти спілкувались тиждень, поки вона знайшла час на подорож. Пояснюю їй, що з Охтирки за дві години вона приїде до Гадяча, а тут я її зустріну.
Вранці Ірина повідомляє, що виїзджає об 11. Я прошу її подзвонити тоді, як проїде Зіньків, тобто за 30 км від Гадяча. Це щоб встигнути некваплячись дійти до зупинки.
О першій годині дня стурбовано телефоную Ірині і питаю, чому вона мовчить, адже вже повинна бути в Гадячі. У відповідь чую, що в Зінькові вона буде тільки о 4 дня, а в Гадячі і того пізніше. Питаю:" А де Ви їдете?".
Нарешті стає зрозуміло, що Ірина живе не в Охтирці, а в Сумах. А оголошення про продаж просто виставила в багатьох містах. Начебто вона в розмові не раз називала місто Суми, але я на це не звернула уваги. В Гадячі вона ніколи не була. Я замість того, щоб скерувати її маршрут на Лебедин, послала її через Охтирку. Замість 2, 5 годин вона добиралась 6 годин.
Нарешті я зустріла гостю, забрала вимучене дорогою цуценя, і зразу посадила Ірину на Лебединський автобус. Через три години вона була вдома. Ну а спілкувалися ми телефоном. Добре, що звязок безлімітний.
