Резолюція ПАРЄ відзеркалює нашу дійсність.

Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні" яку з тривогою і змішаними почуттями чекали українці була прийнятя 26 січня 2012

Вона отримала різні відгуки і оцінки в ЗМІ, у політологів, представників влади і опозиції, наших друзів і недругів за кордоном. Так, так і не треба заривати голову в пісок. Є в нас і друзі, а є і злопихателі.

В українській опозиції резолюцію ПАРЄ назвали "цвяхом в труну диктатора", в той же час регіонали задоволені нею, а Міністерство Закордонних справ, взагалі назвало резолюцію перемогою "збалансованих оцінок і здорового глузду".

Заради справедливості слід сказати, що для таких діаметрально протилежних оцінок не має значущих підстав. Це ще не цвях у труну, оскільки оставлені і визначені шляхи усунення негативних тенденцій в функціонування демократичних інституцій в Україні, їх треба тільки здійснити і виконати, але і не має підстав для такого феєричного оптимізму і, навіть перемоги, думку про що пробують нав'язати нам представники влади.

По великому рахунку, резолюція викладена в чорних красках. Окрім перших вітальних слів, як годиться, штибу: "асамблея вітає тривале співробітництво з українським урядом у рамках моніторингової процедури Асамблеї. Вона із задоволенням відзначає, що урядом було вжито низку важливих кроків з метою виконання ще невиконаних вступних зобов'язань, у тому числі щодо боротьби з корупцією. Вона вітає тісне співробітництво, досягнуте між Радою Європи та українським урядом в реалізації необхідних реформ".

Все після цих вітальних, святкових слів ідуть нескінченні будні. Все чорно.

"Асамблея висловлює жаль, що судове переслідування  колишніх урядових лідерів в Україні негативно впливає на тіснішу європейську інтеграцію країни",- дійсно, як цвяхом прибила.

Перші чотири пункти резолюції повністю висловлюють "занепокоєння кримінальним переслідуванням, розпочатим за Статтею 364 (зловживання владою) та 365 (перевищення службових повноважень) Кримінального кодексу України проти низки колишніх членів уряду, включаючи колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, колишнього в.о. міністра оборони Валерія Іващенка, колишнього першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука та колишнього Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко".

Асамблея закликає уряд невідкладно внести зміни у ці дві статті Кримінального кодексу у відповідності до стандартів Ради Європи та зняти обвинувачення проти колишніх членів уряду, висунуті за цими статтями. Асамблея хоче наголосити на тому, що оцінка політичних рішень та їхніх наслідків є прерогативою парламентів та, зрештою, виборців, а не судів.

А чи готова наша влада до таких змін, чи готові Народні депутати? В'ячеслав Кириленко, депутат від НУНС критично оцінює таку можливість і впевнений, що більшість ВР не послухає ПАРЄ в питанні декриміналізації цих статей.

У передачі "Час важливо" на 5-му каналі Народний депутат від Партії регіонів взагалі не бачить виходу з того кута, куди вони самі себе загнали цими процесами. Він все твердив, що у справі Тимошенко треба все довести до кінця, договорився до того, що треба провести якусь міжнародну конференцію з цього питання, щоб і США і Росія висловилась що до порушень, які можливо, допустила Тимошенко і поставити цьому крапку.

Відчував себе він явно не комфортно, вони просто не знають, що далі робити. Ні Росія, ні США ніяких претензій, в т.ч. майнового характеру офіційно до Тимошенко не має. До якої конференції їх кличуть?

Асамблея ще в трьох абзацах приводить численні недоліки, тут і йде мова про відсутність рівності в суді, права на захист, ненадання належної медичної допомоги тощо. Переліковуються ряд статей Європейської Конвенції про захист прав людини

Одним реченням резолюції розбита в пух і прах українська судова система. Вони вважають, що "ці недоліки є результатом системних проблем судової системи України. Ці проблеми не є чимось новим та вже давно викликають занепокоєння Асамблеї, будучи пов'язаними, серед іншого, з відсутністю незалежності судової системи, надмірним застосуванням та тривалістю попереднього  ув'язнення, відсутністю рівності сторін обвинувачення та захисту у судових процесах, а також неадекватною юридичною аргументацією обвинувачення та судів в офіційних документах та рішеннях".

Шість пунктів резолюції присв'ячено незалежності судової системи. Вони зводяться до одного, до відсутності незалежності судової системи і це є основним викликом для системи правосуддя в Україні.

Тобто все, що нам говорили про судову реформу, яка нібито була вже проведена в Україні, то не правда. Нічого не проведено. Хоч би одне добре слово на її адресу в резолюції, жодного.

Асамблея висловлює занепокоєння надмірним застосуванням попереднього ув'язнення в українській системі правосуддя, часто без належного обґрунтування або підстав;

В Україні попереднє ув'язнення не стало виключним, крайнім заходом, а є надмірним

правилом.

Вивчаючи проект нового УПК я не побачив бажання прокуратури йти шляхом європейських норм.

В Україні залишається не реформованою прокуратура у відповідності до норм Ради Європи, в той час як "ця реформа є одним із зобов'язань, прийнятих під час її вступу. Внаслідок цього прокуратура залишається інституцією надзвичайно сильно централізованою та якій надані надмірні повноваження",- констатується у резолюції

Багато запитань залишилось і до виборчого законодавства.

"Асамблея вважає, що наступні парламентські вибори стануть лакмусовим папірцем відданості України демократичним принципам. На думку Асамблеї, міжнародне спостереження за цими виборами суттєво сприятиме їхньому демократичному проведенню. Вона вважає, що Асамблея повинна зробити свій внесок у міжнародне спостереження за виборами за допомогою великої делегації".

Та головним лейтмотивом резолюції остаються політичні переслідування в Украіні.

Асамблея залишає за собою право,  "що виконання її рекомендацій, особливо пов'язаних з кримінальним переслідуванням колишніх членів уряду, стане сигналом про відданість влади нормам та цінностям Ради Європи. І навпаки, якщо їх не буде виконано протягом розумного часу, це викличе серйозні питання щодо відданості влади принципам демократії та верховенства права, що має потягнути за собою належну реакцію з боку Асамблеї. Тому Асамблея закликає Моніторинговий комітет уважно слідкувати за ситуацією та запропонувати будь-які наступні дії з боку Асамблеї відповідно до ситуації, включаючи розгляд можливості застосування санкцій, якщо вимоги Асамблеї не буде виконано".

Так що резолюція ПАРЄ не надто втішна для України. Ця резолюція – відображення дійсності в державі. І, якщо вона не виконає цих побажань, рекомендацій, зобов'язань, то буде зле всім.