Мороз штовхає людей на дивні речі…
Позавчора зранку, чекаючи столичного трамвая №14 в районі кінотеатру „Київська Русь", спостерігала шалений затор: трамвай випускав пасажирів коло світлофора, автівки заблокували перехрестя і тупо встали, тролейбус застряг посеред дороги, ну і все в тому ж дусі.
Подумала, знову аварія, то ж зима, ожеледиця…
На зупинці зібралася купа людей, якийсь дядько жалівся по мобілці: „А в нас 27 морозу!". Жіночка у норковій шубці телефонувала на роботу: „Опаздиваю, дєвачкі! Пєрєдайте водітєлям, пусть подождут мінут двадцать. Тут пробка просто кашмарная!". Дві тьотки, закутані в теплі хустки сердились вголос: „Ні, ну ти подиви!" - „Самі генерали в нас!" – „Дума, якшо в нього здорова машина, йому все можна!". Молода дівчина говорила подрузі: „А я пішки не піду – там слизько, а я на підборах. Тим більше до самої Контрактової!"
Пильніше подивилась на перехрестя: світлофори перемикались за планом, трамвай плавно просувався вперед, потрощених машин видно не було. Тим часом мороз вже пробирав до кісток. Я потроху тупцювала на місці та цокотіла зубами.
Хвилин за 30 народне обурення значно зросло. Трамвай стояв тут, поряд, але перехрестя переїхати ніяк не міг. Вже і старе, і молоде почало вигукувати: „НІ, НУ ПРУТЬ І ПРУТЬ НА ЗУСТРІЧНУ СМУГУ!", „МИ МЕРЗНЕМО, А ВОНИ ПРУТЬ!", „ЛЮДИ ДОБРІ, АНУ ЗАКРИЙМО ЇМ ПРОЇЗД, НЕХАЙ ОБЛАМАЮТЬСЯ!"
І раптом всі 40 чоловік від зупинки лавиною висипали на проїжджу частину. Ланцюгом стали посеред дороги, не пропускаючи великі тачки товстопузів, які за звичкою, нагло ломились до Центру по зустрічній. Цього разу їм не допомогли прорватись ані гучні сигнали, ані мигалки, ані матюки з вікна.
Ще хвилин за 5 машини , нарешті, роз'їхались, і такий бажаний трамвай доповз до своїх відважних пасажирів. Люди заходили зі словами: „Так їм і треба, Покидькам!", „Знай наших!". Наступаючи одне-одному на ноги, чемно вибачались і посміхались. Посміхались радісно – Справедливість Перемогла!
Промерзнувши тоді на собачому холоді, я третій день не можу заспокоїтись. Думка напевне банальна, але таки уїдлива: „Скільки ще люди „потерплять мороз" можновладців, перш ніж почнуть діяти..?".
Питання, власне, риторичне…
