Мародери проти піратів

— Зазузаїця, — мій 6-річний онук Гриць терпляче чекає, доки завантажиться комп'ютер. Він іще не вміє до пуття читати і рахувати, але знає, як увімкнути "комп" і де в інтернеті знайти мультики чи ігри-стрілялки. Цього навчив його батько. Мій зять більшу частину доби переглядає новини, розважальні передачі, качає фільми, музику.

Закриття файлообмінника ex.ua частина українського інтернет-товариства сприйняла як наступ влади на їхнє право на інформацію. "В натуре вдруг подвисли сервера, в натуре вдруг затих позорный траффик, а это шли по следу мусора и ехал к нам их закопченный РАФик", — вправлялися одні в інтернет-фольклорі. Інші за кілька годин вивели з ладу сайти Міністерства внутрішніх справ і президента. Дивна помста. На ex.ua було дуже мало політики — і аж зовсім не викривальна інформація про корупційні діяння чиновників.

Іще більше дивуюся з колишніх користувачів сайта: хочуть, щоб поважали їхнє право на чужу приватну власність. Надто звикли, що "всё вокруг колхозное, всё вокруг моё" — як за радянської влади. А часи ж змінилися. Із розвитком інтернету стрімко розвинулася віртуальна комунікація і "внутрішня еміграція" людей. Ніхто не знає, що з цього вийде, яким боком вилізе культура інформаційного суспільства. Але в цивілізованих країнах за все платять. Такої "шари", як у нас, ніде нема.

Щоправда, і влада повелася неадекватно. Спочатку допустила розквіт інтернет-піратства, а потім вирішила зарубати його на пні — замість того, щоб розробити заходи з легалізації інтернет-ресурсів. Моя знайома з Фейсбуку каже, що з піратством почали воювати мародери. Бо навіть Міністерство внутрішніх справ використовує 47% піратського програмного забезпечення, як зізнався його речник Володимир Поліщук. Виходить, самі крадуть по-крупному, а нам забороняють навіть потрошку.