Мовні "поневіряння" кримських парламентарів
Пропоную читачам статтю свого побратима, де він аналізує нещодавні українофобські заяви спікера кримського парламенту.
7 лютого спікер кримського парламенту Володимир Константинов висловив своє обурення тим, що, бачте, останнім часом місцеві органи влади у Криму почали отримувати кореспонденцію з центральних органів влади українською мовою. Було навіть створено робочу групу з моніторингу функціонування у різних сферах російської мови та інших національних мов автономної республіки.
Кримські парламентарі вважають, що цим листуванням порушуються норми статті 10 Конституції України та статей 10-14 Конституції АРК і у вільному доступі можна знайти кілька їхніх цікавих цитат з цього приводу. Цю реакцію Константинова та його колег слід розглянути як з точки зору права, так і з точки зору пересічного українця.
З точки зору права: звернемося до тих самих статей КУ та КАРК, які, на думку спікера, порушуються використанням державної мови.
Відповідно до ст. 10 КУ, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Разом з тим, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Для будь-якої людини коментарі мали б бути зайвими, проте інтелект деяких кримських парламентарів, опрацювавши ці рядки, якимось чином зміг видати заяви про утиск російської мови оформленням офіційних документів органів державної влади державною мовою!
Що ж до особливостей використання державної та інших мов власне в Криму, то звернемося до ст. 12 КАРК, де чітко написано, що в Автономній Республіці Крим як мова судочинства, нотаріального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, юридичної допомоги використовується українська, разом з тим, за клопотанням учасника відповідного провадження, може використовуватися російська мова. Складно зрозуміти яким чином можна подумати що ця стаття змушує центральну владу листуватися з місцевою (кримською) російською мовою. Якщо ж раптом мовні уподобання когось з кримських парламентарів були зневажені в кримських органах судочинства, чи інших відповідних місцевих органах, то замість того, щоб скиглити про якісь там уявні утиски російської мови в Криму треба було просто подати відповідне клопотання про використання російської мови, згідно конституції АРК.
Тепер розглянемо питання з точки зору пересічного українця.
Константинов зазначив, що його, бачте, дратує, що деякі посадові особи звертаються українською, листування здійснюється українською мовою, й він говорить про порушення якихось прав, не уточнивши яких. Також він вважає, що якщо в кримських кінотеатрах показують фільми українською мовою, то нічого доброго з цього не буде. Що ж виходить, що українська мова – це зло? Як спікер парламенту АРК, посадова особа, представник інтересів в тому числі й українців, які проживають в Криму, уявляє собі доцільність таких заяв і дій? Складно уявити щоб в когось з наших країн-сусідів суб'єкти владних повноважень, посадові особи, критикували б використання в державному апараті державної мови своєї країни. Дійшло навіть до створення цілої робочої групи для визначення причин чому один орган державної влади надсилає певні документи іншому державною мовою.
Не меншим абсурдом є втручання іноземних посадовців, а надто необґрунтовані заяви на кшталт тієї, яка надійшла від Генконсула Російської Федерації у Сімферополі Владіміра Андрєєва в грудні 2011 року. Він заявив: "ситуація щодо російської мови (у Криму) не прийнятна і штучно нав'язана, а, українська мова загрожує життю людей, оскільки в аптеках не продають ліки з інструкцією російською мовою".
Подумати б тільки. Українська мова загрожує життю людей!
Отже він, та його сатрапи з місцевої окупаційної адміністрації, вважають, що населення Криму обмежене у використанні російської мови.
Цікаво, про які обмеження може йти мова, коли освіту державною мовою отримують лише приблизно 6% кримських школярів. І це коли за даними всеукраїнського перепису 2001 року в Криму проживає майже 25% етнічних українців. До того ж практика показала, що до навчання державною мовою є значний попит у представників російської, кримськотатарської та інших етнічних громад півострова.
Отже бачимо, що після вікових поневірянь, запеклої боротьби за своє самовизначення, культуру, й мову в тому числі, ми сьогодні досі мусимо боротися, у своїй власній державі, за свої мовні права, а тим часом якомусь українофобу вистачає нахабства "протестувати" проти використання в діловодстві державної мови. 20 років загравання з кримськими царьками, повністю підконтрольними Москві, принесли свої гіркі плоди. Повернення України в Крим зможе розпочатися лише після скасування надуманої автономії, й саме за це послідовно виступають націоналісти.
Олександр Солонько, Аналітична служба ВО "Свобода"
