Купуймо українське?
В те, що морква з маркету може бути китайською, баба Ніна не вірить. "Якби її з Китаю везли, вона б десятки доларів коштувала..."
***
Заходячи до овочевих відділів, завжди дивуюся: чому африканські банани дешевші за наші яблука? Проте, накручувати на вітамінах - справа безпрограшна. Моя сусідка баба Ніна, що торгує на стихійному ринку біля залізнички, на корейській моркві бере майже три тисячі відсотків! Купує в одному з супермаркетів по гривні десять за кіло, а продає баночками по "червінцю". "За тридцять гривнів "ке-ге" виходить, - ділиться економікою свого підприємництва баба Ніна (до виходу на пенсію працювала вихователькою продовженого дня). - А ще аджичка добре йде, солоні огірки, сині у маринаді..."
Торгувати квашеним та солоним на вулиці баба Ніна почала ще у двохтисячному. Потрапивши під другу хвилю українського безробіття, її син Артем почав пити, уліз у борги, а тоді виніс з дому чи не все на гральні автомати. Щоб не попухнути з голоду, баба Ніна понесла з будинку на продаж те, що не встиг витягти її синок - консервацію. За три години усе спродала, купила хліба, заплатила за телефон, щоб не відрізали. Аби погасити борги, двокімнатку на Горького довелося обміняти на однокімнатну в Дарниці. Але дарма, вичухались, каже баба Ніна. Син поїхав на заробітки до Португалії і якогось щасливого дня натрапив там на пишнотілу красуню Маріцу з Прикарпатської Надвірної, прибиральницю з кафе. "Вона його узяла, обтерла, пригріла, - розповідає про еволюцію соціального становища свого сина баба Ніна, - а він оказався не ледащом, та й де ж тепер путнього мужичка в тій Португалії найдеш? Не родіна ж..."
Відтепер вже дванадцять років моя сусідка з базару не вилазить. У неї своє місце, а ще - повага та авторитет. "От де купиш кращого "огонька", як не в мене? - хвалить своє сацібелі з кабачком баба Ніна. - А зелена помідора з часником? Ти ж любого алкоголіка з Дарниці запитай! Це ж не помідора, а помпей!"
За дванадцять років у неї з'явились і свої постійні покупці, на яких чекає або "з походом", або акція. Баба Ніна людина освічена, у маркетингу тямить, отож періодично влаштовує різні "заманухи": наприклад, до кілограму квашеної капусти майонезна банка хрону безкоштовно.
Син Артем досі у Португалії. Пише, що щасливий. Працює вантажником на сирзаводі. Висилає мамі раз на три місяці трохи грошей, але в гості не їде. Як каже баба Ніна, боїться запить. У серпні чекають на первістка. Невістку бачила на фото і кілька разів балакали по телефону. "Розповіла мені чудовий рецепт їхнього перця з маслинами і мускатом, - хвалить дружину свого сина баба Ніна. - Не закуска - ульот!"
На базар вона ходить не заробляти, а щоб побути серед людей. Раз на місяць дільничому по сотні здають, аби "не бачив". Вважає себе вітчизняним виробником екологічних продуктів харчування і переконана, що Україна - аграрна держава. В те, що морква з маркету може бути китайською, не вірить. "Якби її з Китаю везли, вона б десятки доларів коштувала, - аргументує власне бачення цінової політики баба Ніна. - А за гривню з копійками навіть китайці з нею маратись не стануть..."
