Спасителі Сокільця
Біля Млина в селі Сокілець, Немирівського району Вінницької області, твориться повний розгром. Мова йде про пам'ятку архітектури та містобудування ХІХ ст. „Сокілецький Млин". Приватні структури вже протягом кількох років збираються перетворити комплекс пам'яток архітектури на 4-х зірковий готельний комплекс. Ясно, що простих смертних туди не допустять ні на крок. Є ще одна цікава інформація – будівництво комплексу є лише прикриттям, насправді ж на мальовничому березі Південного Бугу постане чийсь розкішний маєток. Ті ж таки спритні підприємці бажають прихопити собі сусідній дитячий санаторій „Сокілець" з прилеглим парком, а також Парк графа Потоцького в найближчому селі Печера. До речі, завжди прибутковий санаторій „Сокілець", за підсумками цього літа, за дивним збігом обставин майже банкрутує. Починаючи з минулої суботи, біля території млина забудовники та наймані ними робітники вщент руйнують будівлі контори та майстерні, без згоди власника будівель. Руїни частково спалюються, найцінніше розтягується "будівельниками". В чоловіка, який весь цей безлад фотографує, представники забудовників просто відбирають фотокамеру. Ось таке вчора телефоном мені розповіли про місця, де жили мої прадіди, і які вважаю своїми рідними так само, як і Київ.
В Сокільці у людей, в громадян та гостей України, хочуть відібрати та обгородити парканом ще один мальовничий шматок природи. Як виявилось, спеціально під ситуацію створили фірму, яка на закритому чомусь аукціоні орендувала в Фонду держмайна будівлі комплексу млина. До цього, минулої осені, в с. Сокілець провели громадські слухання, наобіцяли золоті гори, заможне життя, робочі місця, дали грошенят на комп'ютерний клас та водогін. І місцеві жителі повірили та сказали: „Хай буде готель!" Хоча долю природи не в праві вирішувати місцеві чиновники та комерційні структури заради власної наживи! Ще минулої зими нові хазяї почали „наводити лад", зокрема, в лютому вирубали майже всі дерева біля млина, зруйнували кілька допоміжних споруд, повалили електроопори та обрізали струм до прилеглих будівель. В людей, які побачили, що зробили з млином, просто не вистачає цензурних слів. Почали було руйнувати Контору, в якій розташувалась штаб-квартира фестивалю „Млиноманія", і де знаходилось аудіо обладнання та інші речі, відбувалась постійно діюча виставка картин та фото. Організатори фестивалю зайняли стійку позицію щодо неможливості перетворення місцевості на готель або маєток якогось багатія. На шляху спецтехніки стала люди – художники, музиканти, журналісти з Немирова, Вінниці, Києва. Тоді будівлі відстояли, а подія набула розголосу в пресі. Тепер забудовники витримали тактичну паузу, і, коли все затихло, продовжили „наведення порядку".
Звичка красти в колгоспу, себто в держави (як здорова реакція на вкрадене державою) трансформувалась у вроджену звичку тягнути все, що не так лежить, а в тих, хто доривається до керівних посад, це все множиться ще на повноваження та зв`язки. В сільської молоді, в більшості випадків, є два шляхи: або тікати в місто працювати, щоб „вийти в люди", або ж лишитись спиватись та доживати віку в рідному селі (я тут не хочу нікого образити, але так буває дуже часто). Здавалося б, фірма-забудовник переслідує благородну мету – дати робочі місця селянам поряд з їх домівками. Вже зараз працює з десяток людей – рубають дерева, руйнують та палять чуже майно, в якості трофеїв дозволено розкрадати все, що знадобиться в хазяйстві. Але в благородні наміри цих „спасителів" Сокільця щось не віриться. Бо методи, якими діє забудовник, важко назвати чистими. Підкуповуються або беруться в долю представники органів влади, досягаються потрібні рішення судів, які приймають сторону грошовитих „інвесторів", в тих самих людей вдруге викуповують паї, які були продані 10 років тому, тих, хто проти, зухвало залякують погрозами. За всіма ознаками це типове рейдове захоплення землі та споруд.
Це один із сотень та тисяч прикладів того безладу, який твориться сьогодні в Україні. Думаю, що в кожному селі, містечку та місті є подібні приклади. Люди в селах вимирають або тікають подалі на заробітки. Земля звільнюється. Таким чином втілюється політика цілеспрямованого знищення селянина-господаря, дбайливого хазяїна своєї землі. Щоб потім скупити в збіднілих селян найкращі мальовничі місця під маєтки, а родючі землі - під господарства. Ситуація в Сокільці – яскраве підтвердження феодальної політики держави.
До чого це все? Просто не хочеться, щоб природа належала „обраним", які за награбовані в свій час гроші тепер скуповують НАШУ країну по частинах...
