Три дні португальського кіно

У Києві завершився триденний фестиваль португальського кіно. Розпочали його з пристрасної національної музики — більш знайомої українцям, аніж тамтешній кінематограф.

Урочиста частина тривала недовго. Посол Жозе Вієгаш, 59 років, не виймаючи рук із кишень, розповів глядачам, що фестиваль цей — перший за 12 років існування португальської амбасади в Україні.

— Два тижні тому ми не були певні, чи він узагалі відбудеться, — зізнався він. — Тож не встигли запросити режисерів і акторів з Португалії.

Через непорозуміння не потрапила на фестиваль і стрічка найстарішого в світі режисера, який досі знімає, — португальця Мануеля де Олівейра, 94 роки.

У столичному Будинку кіно показали фільми 1996–2004 років. Переглянувши їх, легко уявити Португалію: вузькі вулички Лісабона, продуктові крамнички, колоритна музика. Розпочали перегляд фільмом Антоніу Васконселуша "Безсмертні".

У Лісабоні зняли документальний  фільм про українських емігрантів

"Люди, яким нічого робити, вибухають", — каже про себе один з п"яти солдатів — героїв стрічки, яким вдалося вижити після колоніальної війни в Африці. У мирний час цим воякам бракує екстриму й вони починають грабувати банки.

"Спокуса" Жоакіма Лейтау присвячена темі наркотиків, його ж "Адам і Єва" — лесбійським стосункам, а "Берег шепоту" Маргаріди Кардозу — складній проблемі наслідків колоніалізму.

— Я вперше дивилася португальське кіно, — розповіла студентка Ольга Петрів, 20 років. — Очікувала на романтику в стилі іспанських пісень, а побачила до-о-вгий детектив, — засміялася вона. — Хоч і кохання було, але... без хепі-енду.

Пан посол пообіцяв привезти до Києва з Лісабона ще й документальні стрічки, анімацію та зірок кінематографа.

— Португальська анімація — дуже яскрава, — підтвердила "ГПУ" директор  кінофестивалю "Крок" Ірина Каплична, 60 років.

Пан Жозе, звісно ж, не міг не нагадати, що в Португалії живе велика українська діаспора. Лише тих, хто офіційно зареєструвався, — 70 тисяч. А ще є чимало нелегалів. Два роки тому в Лісабоні навіть зняли документальний  фільм про українських емігрантів. Називався він так: "Лісабонці, які говорять російською".

— Можливо, й португальцям якось випаде нагода познайомитися з українським кіно? — запропонував Жозе Вієгаш.

×