Коли Київська міськрада прийняла рішення заборонити продаж сигарет у кіосках із 1 квітня цього року, я зрадів. Гарна, думаю, нагода кинути палити. Бо ж у супермаркет за кожною пачкою не набігаєшся.
Балуватися цигарками я почав у восьмому класі. З армії прийшов уже завзятим курцем. Пачки на день не вистачало. Прокидався серед ночі й тягнувся за сигаретою. Докурився до такого жахливого кашлю, що вирішив будь-що позбутися шкідливої звички.
На це в мене пішло місяці зо три. Поступово відучував себе палити вночі, натщесерце, одразу після їжі, потім до обіду і до вечері... Повністю кинув курити, коли товариш подарував книжку "Вправи йогів". Я почав робити дихальну гімнастику, практикував йогівські асани.
Через рік вступив до інституту і там знову почав затягуватися димом під час студентський вечірок. Шкідлива звичка повернулася, хоча все життя був малокурящим: пачку найлегших сигарет із фільтром розтягував на три-чотири дні. Іноді не палив по півроку-рік, потім знову починав.
І от настав квітень 2011-го, а сигаретні кіоски в Києві не зникли. Невже, думаю, то був першоквітневий жарт? Виявилося, рішення міськради суперечить чинному законодавству.
Та все одно я кинув палити. Щоправда, випадково. У Великдень ми з кумом так насвяткувалися з його самогоном, що наступного дня я не міг встати. Ожив тільки під вечір. Згадав, що цілий день не смалив. Витягнув із кишені куртки пачку, а там одна-однісінька цигарка. Я покрутив-покрутив її в пальцях, розім'яв, понюхав і... викинув. Негоже, думаю, марнувати ще одну гарну нагоду.
2 
1
Коментарі