Отець Давид телефонує, заледве дочекавшись шостої ранку. Голос - наче не спав цілу ніч. Звечора я надіслала йому текст на затвердження.
А за кілька днів перед цим побувала в проскурні при монастирі, де випікають обрядові хлібці. Тепер отець Давид наполягає, щоб я умовчала в репортажі про те, що проскурники розмовляли про автівки. Напишіть: читали псалтир. А ще краще - зовсім нічого не друкуйте, відмовтеся від статті.
Нагадую, що одного разу пішла на компроміс і не вказую патріархату. Не пишу, скільки хлопці заробляють за зміну і скільки коштує модель ноута "Епл", який випадково помітила на вікні. Для мене це істотні деталі, бо прихована від читачів правда - теж брехня. А британці дослідили, що зазвичай людина бреше в середньому тричі на день. Я ж того дня, здається, збрехала більше. І все через нього.
Западає мовчанка. Я не бачу, але уявляю, як на тому кінці дроту отець Давид спересердя чухає руду бороду.
Напишіть: читали псалтир. А ще краще - відмовтеся від статті
- Дивно було б, якби сучасні хлопці - випускники політехнічного й автолюбителі - не обмовилися про машини. Вони живі люди, - закликаю мислити логічно. - Вище церковне духовенство он як знається на автівках! Їздить лише на найдорожчих і найсучасніших "мерсах". Незалежно від патріархатів.
Отець Давид розуміє, що зараз краще погодитися. І сушити голову, що і як доповідати вищим по чину. Пропоную на вибір дві брехні: журналістка виявилася нечемною і надрукувала все без відома або, простіше, написала неправдиво. Неважливо, що він вибере, бо то буде вже його брехня.
1 
1
Коментарі