Добрі й відкриті обличчя "будівників комунізму" на радянських агітаційних плакатах рубежу 1950-1960-х, як і в попередні десятиліття, протиставляли потворним пикам "ворогів". Доти ними були передусім "закордонні агресори" й внутрішні "шпигуни" та "шкідники". Їхні образи - плід розбурханої фантазії художників радянського агітпропу. Бо реального "шпигуна", який вивідував таємниці в довірливих громадян, щоб передати їх за кордон, як і "шкідника", який навмисно псував чи знищував "народне добро", ніхто з них на очі не бачив. Зате всі боялися потрапити до їх числа й загриміти до сталінських таборів.
За Микити Хрущова все змінилося. Серед плакатних "ворогів" щораз частіше стали з'являтися теж карикатурні, але цілком реальні персонажі з радянської дійсності. Приміром, 1961-го пленум ЦК Компартії України засудив "кар'єристів, які шляхом обману партії й держави, приписок та інших зловживань намагаються створити видимість благополуччя". І майстри пензля та пера взялися шпетити авторів так званих "приписок" - чиновників, які клепали неправдиві звіти про роботу своїх підприємств і установ. Їх було легше малювати - прототипи були під рукою.
Але беручись за таких "ворогів", влада хоч-не-хоч визнавала, що справжнім її ворогом вона ж сама й була. По-перше, усі ті карикатурні персонажі були на державній службі. По-друге, треба було "створити видимість благополуччя". Тож плакатні пики чиновників, що дивилися зі стін коридорів держустанов і вуличних вітрин, людей не лякали. Скоріше смішили. Бо ж "антигерої" ошукували не "народ", а державу. Ту, яка те саме робила зі своїми громадянами.
А гасло з того плаката нині не втратило актуальності. Навіть пика ворога потребує лише незначної корекції. Цитату з партійної постанови треба прибрати, а замість напису "Звіт" у руці мордатого можна дати, скажімо, такий: "Покращення життя вже сьогодні". Або: "Почую кожного". Але чи буде воно так смішно, як 50 років тому?
2 
1
Коментарі
1