"Симона Зилота — 23 мая — щитається градобойний день. Його ще називають Послємикольник, бо він на другий день пуслє Миколи Весняного. На Зилота зємлі ворушить нєльзя, бо град буде городи збивати цілий год. Правда, священики тепер ругають, що празничок цей баби глядять", — розповідає 44-річний Юрій Дахно із села Москалі неподалік Чернігова.
Святого апостола Симона Зилота українці називали Зільником. Баби-травниці цього дня починали збирати лікарські трави. На Симона Зільника кожна трава нібито має цілющі властивості. Ідуть по зілля до схід сонця. Збирають до обіду, бо після полудня, як "тінь пішла і видно чоловіка, зілля не в помощ" — втрачає свою силу.
— Краще збірати там, де не чути голосу півня, у відлюднаму мєсці, — ділиться 65-річна Галина Володько із села Облітки Радомишльського р-ну Житомирської обл. — А як первий раз зриваєш тую травку, то поклади кала єї білу полотнінку, окрайчик хліба, дрібку солі і примовляй:
"Святий Авраам землю орав,
А Сус Христос воли поганяв,
А Петро й Ілля сіяли зілля,
А Божа Мати поливала
Й нам на поміч давала".
Збирати трави й лікувати ними мали право лише "баби" — жінки, які вже "не мають на рубашці". На півночі Київщини років 100 тому на Симона Злата старші жінки йшли до лісу рвати зілля гуртом і примовляли:
"Присвята Діва Марія ходила по святій горі,
зіллячко копала,
Симона Золота поминала —
стань до помочи нам".
Зібравши трави, обідали в бору. Потому розбивали посуд, щоб не нести порожні тарілки додому. Наостанок качалися по траві, перекидалися через голову.
У Золотоніському повіті, тепер Черкащина, баби цього дня рвали трави голяка. Бо зілля, зірване в одязі, нібито "не буде помагати од усякої хвороби". На Звенигородщині, набравши зілля, жінки збиралися в хаті у вдови. Її вибирали за Симона, роздягали й купали в бочці у напарі щойно зібраних трав. Потім усі баби купалися там по черзі. Опісля йшли в садок, там частувалися, співали.
При збиранні трав зільниці враховують фази місяця і дні тижня, які вважають сприятливими для збору лікарських рослин.
— Траву збирать саме найлучче на третьой нєдєлє, як молодик. На третьой недєлє в середу, — розповідала 2003-го тоді 76-річна Ганна Ходаківська із села Биків Брусилівського р-ну на Житомирщині.— А навчила мене баба, мати мойого батька. Вона і шептала, і зілльов дуже багато знала всяких. І мені показувала — це зіллячко од цього, це од цього. У сєм"є або першой або останньой дочке пєрєдавалі — токі ад першого або послєдняго буде памагать. Я була найменшая. Ти знаєш квітку, тоя називається? Вона помагає од злих духов. Її п"ють, як комусь не добре в головє, шото таке є, п"ють єє. Її треба вісушить. Та це ж не тільки її одну. Марена ще є, тоя і рута — три зєллє. Їх треба три мешать. Лучче трава помагає, як три чи дев"ять їх брать, помашнєйшиє тади вани.
Мазь із травневого масла гоїть рани
На Симона Злата годували корів травами із жовтим цвітом, щоб молоко краще зсідалося на сир, а масло було жовтішим. Травневе масло вважають цілющим від дитячих хвороб — коклюшу, вітрянки, свинки. Із нього, вимішуючи з лікарськими рослинами, робили мазі.
Добре гоїть рани мазь із травневого масла, змішаного з перетертим на порошок коренем дивосилу — оману великого. Цю рослину в давніх травниках згадують як ефективний засіб при запалені сідничного нерва, болю в суглобах. Змішана з медом допоможе від легеневих хвороб, з виноградним соусом — при серцевих захворюваннях.
Бузина допомагає, "щоб суд не засудив"
На Симона Зилота найкращий час для заготовлення бузинового цвіту. Із нього роблять напар при кашлі, бронхіті, запаленні легенів, туберкульозі. У відварі цвіту бузини купають дітей, щоб були здорові, міцні й не хворіли.
Заготовляти бузиновий цвіт треба обережно, щоб не поламати гілок і не пошкодити рослини. Бо, за повір"ями, у бузиновому кущі, що росте на подвір"ї, живе Бузиновий цар. Зриваючи цвіт, до нього звертаються:
"Помагай біг, Бузиновий Адаме!
Того, хто наважиться зрубати кущ, Бузиновий цар покарає — "покрутить руки і ноги".
До бузини звертаються при зубному болі:
"Свята бузина! Я тебе бороню від вогню паління,
А ти мене від зубів боління".
У неї просять допомоги, як ідуть до суду, "щоб суд не засудив":
— Добрий день тобі, бузино!
Чи сколов брат брата?
— Сколов.
— Який суд судили?
— Затреться, замнеться та й так минеться.
У кущі бузини, що росте поза подвір"ям, нібито сидить дідько. Під такий кущ виливають воду, в якій купали хворого, щоб лихий забрав хворобу. Туди виливали воду і після зняття уроків. Таке дерево не можна чіпати. Інакше можна випустити нечистого й хвороби, що сидять в його корені.
3 
1
Коментарі