"Проходьте! Чого ж ви не предупредили? Я б шось їсти наготовила, — запрошує 27-річна Оксана Мазай із села Погреби Прилуцького району Чернігівщини. — Да і на голові би порядок навела. Постригли мене красіво, а як його уложувать, не знаю".
Оксана з чоловіком 29-річним Олександром брала участь у телевізійному шоу "Міняю жінку". Їздила до польського міста Гданськ, а в Погреби натомість — полячка українського походження Аня Садох, 30 років.
У хаті лад. Ні брудного посуду, ні розкиданих шкарпеток.
— А це ми бражку до празників поставили, — знімає покривало, під яким стоять бідони. — А це сахар про запас. І ванна у нас єсть, і туалет, і вода гаряча. "Міняю жінку" дивимося з першої передачі. Всєгда хотілось, шоб і до нас хтось приїхав. Після якоїсь передачі я питаю у Саши: ти не протів, як я напишу? Вдруг і нас хтось візьме. Коли запрошення отримала, побігла до сусідів. Плачу, руки трусяться. Куди попаду, не знала до послєдньої мінути, але загранпаспорти робили.
Згадує, як збиралася в дорогу:
— Питала, яку одежу брать. "Бери на своє усмотрєніє". Халат, купальник взяла на всякий случай. Думаю: єслі за границю, то там погано ніде не буває.
У "Борисполі" мене зустріла людина з "1+1". Підвела до табло і каже: вибірай, куди полетиш. Дивлюсь: там Париж, Лондон. Тут оголошують: "Мазай Оксана, підійдіть до довідки". Дали конверт: Київ — Гданськ. Але це мені ні про що не сказало. У людей вияснила, що полечу в Польщу. Побачила дівчат, які їхали на Варшаву. Куди вони, туди і я. У самольоті було страшно. Добре, що поряд сиділи жінки, які говорили по-українськи.
До Варшави летіли час і до Гданська ще час. Мене везли через ліс. Хата здоровенна, красіва. Зголодніла, хоч у самольоті кормили. Давали бутерброди, но мені не хватило. Доки чекала папу (поляк Патрік Садох. — "ГПУ"), відкрила холодільник. Боже, для мене там не було що їсти. Баночки з соусами гострими, а я гострого не їм. У маленькій коробочці вєтчіна і сир. Но мені воно якось недобре пахло. Ще була здорова миска з макаронами. Їх я тоже не люблю.
Подивилася дом. По тумбочкам не заглядала. Лєсніца дерев'яна у них дуже красіва. У хаті пахло деревом і лаком. Оказалось, шо тільки чотири годи назад дом построїли. У комнатах іще немає дверей. Ванна у них шикарна, джакузі. Кухня дуже маленька. Та потім поняла, шо вони там почті не готовлять. Чи в кафе ходять, чи мама Патріка приносить. Їдять вони зовсім по чуть-чуть. Суп насипають у маленькі піалочки. Папа мені понравився. Приятний.
Як ви розуміли одне одного?
— Говорили без переводчиків. Бо не дозволено правилами. Спочатку було важко. Патрік розмовляє бистро. Та потом почали прислухатися одне до одного. Шось показували на пальцях. Дочка Жаклін знала українську і помагала.
Схоже польське село на наше?
— Та ви шо! Воно таке величезне. Більше, ніж наші Прилуки. Дома двухетажні. Хат таких, як у нас, нема, городів ніяких. Хазяйства ніхто не держить, развє шо квітки вирощують. У селі і супермаркети, і фітнес-центри, ми з Патріком і дітьми в басейні плавали. Хотілося і на дискотеку, та якраз були поминальні дні. Ми їмо все натуральне, домашнє, у Польщі такого нема. Я як їхала, то нарізала курей, гусей, сала достала, шоб було їм шо їсти. Ше й папі сказала, як мама нова захоче, то кабанчика заріжте. З'їли вони токо одну утку і одного бройлера. У Польші я борщ готовила. Та їм не дуже понравився. Токо папа Патріка добавки просив. Вони гостре люблять, а борщ у мене солодкий. Дуже їм подобалася каша гарбузова. Гречки не їли взагалі.
Полячка Аня Садох порала в Погребах 11 свиней, коня, теля, курей, гусей.
— Аня спала на нашому ліжку, а я — з донькою Аліною, — згадує Олександр Мазай. — Борщ варила, гуску тушила, картошку з подливою. Худобу годувала, коли я на виборах працював у комісії. Вона ж сама із села, з Тернопільщини, але вийшла заміж за поляка. На тракторі її навчив їздити.
— Аня набрала каблуків, красок три косметички, кофточок, блузочок, а ходити пришлось у валянцях, хусточці та бушлаті, — сміється Оксана. — Хоть Аня й хороша, та мені було неприятно, шо вона все фекала. Напрімєр, з тою ванною, шо ми миємося в одній воді всі втрьох. Такі умови, як у нас, у всьому селі у двох-трьох чоловік.
У селі після передачі знакомі говорили, шо такого од мене і не ожидали. Пожилі казали, шо не годиться з чужим чоловіком у басейні купаться. Та в основному всі хвалять. І я б так хотіла жити. Щоб на роботу на пару часиків ходити. Тоді у басейн, чайку попить. А може, мені й скучно було б. То біля конячки постоїш, то біля тьолочки. Обцілуєш усіх, погладиш.
1 
1
Коментарі
4