Чергові зимові Олімпійські ігри трохи більше, ніж за два місяці, прийматиме італійський Турин. Навряд чи вони стануть святом для українського спорту. Серед лідерів сезону в зимових видах наших атлетів практично нема. І не передбачається. На це є багато причин, вкотре перелічувати які навряд чи варто. Навіть за часів Союзу, коли в Україні працювала низка тренувальних баз для лижників, фігуристів, стрибунів із трампліну, коли існувала школа кваліфікованих тренерів, наші хлопці й дівчата не хапали зірок із зимового олімпійського неба. Нині ж спортсмени, які входять до складу національних збірних, часто-густо не мають навіть найнеобхіднішого. А стипендії їм платять просто принизливі.
Навряд чи нова спортивна влада на чолі з симпатичним міністром Павленком здатна за короткий термін щось докорінно змінити. Тягатися на рівних з фінляндцями, норвежцями чи шведами, де на лижах бігають із дитинства практично всі, ми не можемо. З голландцями, японцями чи американцями, де на тисячах доріжок і майданчиків зі штучним льодом селекціонують чемпіонів швидкісного бігу на ковзанах, — так само. До швейцарців, італійців або австрійців, які по півроку не сходять з прекрасно обладнаних гірськолижних трас в Альпах, нашим спортсменам теж — далеко. Як і до росіян, де тривала сибірська зима щороку дає сотні талановитих лижників і хокеїстів.
Звучало б іще краще, якби пообіцяли по мільйону
Чи можемо ми тягатися з ними? Можемо. Винагородами! Українським чемпіонам Олімпійських ігор у Турині державою обіцяно по $100 тис. преміальних. Звучить, чи не так? Звучало б іще краще, якби пообіцяли по мільйону. Бо ж ризику — ніякого. Серед претендентів на чемпіонські лаври Турина українців немає. Ковзанярський спорт, стрибки з трампліну, гірськолижні дисципліни, санний спорт, лижне двоборство, бобслей у нас на олімпійському рівні взагалі не існують. Теоретичні шанси потрапити на п'єдестал мають хіба що дві наші ветеранші — у біатлоні Олена Петрова та Валентина Шевченко у лижних гонках. П'яте-шосте місця може усміхнутися єдиній вітчизняній парі фігуристів міжнародного класу (Грушина—Гончаров). І це — практично все. Решта спортсменів їдуть на Ігри відвертими статистами.
Зате наші спортивні чиновники почуватимуться там, як завжди, комфортно. Бо вважають, що, вибивши з уряду обіцянку виплатити чемпіонам преміальні, вони свою справу зробили.
3 
1
Коментарі