2 липня 79-річний Михайло Петруня з міста Тульчин на Вінниччині з 65-річною дружиною Галиною зранку поїхали у село Сільниця на дачу. У них там глинобитна хата, якій уже понад 100 років, город, пасіка. У хаті дах протікав, стіна намокла від дощів, нахилилася.
— Відкрили двері, чоловік перший зайшов, я за ним. І раптом падає стіна. Нас привалило. Не можу поворухнутися. Побачила у чоловіка кров. Кричу до сусідів: "Валя, Толя, рятуйте!" А сама рук не можу вивільнити, — поправляє ковдру у травматологічному відділенні тульчинської райлікарні Галина Степанівна. — Коли ті прибігли, то зразу чоловіка почали добувати, а тоді — мене. Я наче стала на ногу, а встояти не можу. У шоку стаю на коліна, плачу, витираю з нього кров. "Швидка" його забрала, а тоді за мною приїхали.
У жінки перелом кісток таза.
— Через 15 хвилин Михайла забрали в реанімацію. У нього контузія органів грудної клітки, серця, черевної порожнини, перелом таза з активною кровотечею у м"які ткані, перелом стегна. Це травми несумісні з життям, — пояснює 47-річний Олександр Усатюк, виконувач обов"язків заввідділення реанімації.
Реаніматологи виводили Михайла Петруня із трьох клінічних смертей. Та через півтори години він помер.
Михайло Степанович 40 років пропрацював у медицині Тульчинського району. 24 роки завідував відділенням швидкої допомоги, працював гастроентерологом. У травні 2006-го пішов на пенсію. Мав сина Григорія й доньку Ірину.
Галина Степанівна — друга дружина. Прожили разом вісім років.
— Михайло вирізнявся скромністю і безкорисливістю. На похороні люди дуже жалкували за ним, бо був щирої душі, — говорить заступник головного лікаря Любов Савишена, 54 роки.
Поховали Михайла Петруню 4 липня на новому міському кладовищі.
2 
1
Коментарі