Зламаний фотоапарат

Десять днів відпочивала в Криму. Усе стандартно - екскурсії, пляж, фотографування. Якби... на другий день відпустки у мене не зламався фотоапарат. Трапилось це на одній з алей Воронцовського парку в Алупці. Сказати, що для мене це був шок - нічого не сказати. Я години півтори крутила його в руках, тисла усі кнопки та фотоапарат вперто не хотів ловити фокус. Ледь не плачучи від власного безсилля, стала дзвонити друзям за порадою. Ніхто нічого не радив. З того горя я взагалі забула де знаходжуся. Забула, що довкола прекрасний парк з рідкісними деревами та рослинами, вишуканий палац. Не звертала уваги ні на що. Понуро схиливши голову, бродила доріжками. Врешті, роздратувавшись великою кількісю людей, які без упину все фотографували, поїхала. Дома трішки заспокоїлась, а вже ввечер мені стало соромно та сумно. Виходит, я так зациклена на собі, на власному марнославстві, що навіть на екскурсії їжджу, аби потім пофотографватися та похизуватися фотокартками перд знайомими та друзями. На душі від того стало зовсім гидко. Я згадала усі ті натовпи туристів, які робили знімки біля палацу і подумала, що більшість із них навіть не поцікавилися, що то за палац, хто його збудував, чого він досі там стоїть. Ба... більшість навіть голови не підняли , аби помилуватися красою. Лишень, швидко перебігаючи з місця на місце, шукали можливість зробити вдалий кадр. Я нікого не засуджую. Просто подумалось. Вже вранці, коли розповідала про зламаний фотик другові, той пожарував: - А наші мами та бабусі привозили з подорожі одне єдине фото зроблене на фоні санаторію, - зауважив він. - Але ж які цікаві історії розповідали про ті мандрівки. І я заспокоїлась. Вирішила хай буде, як є. Їздитиму екскурсіями без фотоапарату. Буду милуватися старими пам'ятками, насолоджуватимуся природою. Це буде досвід, якого жодного разу не мала. Вранці, окрилена цією думкою я пішла за хлібом. Ноги самі повернули в бік магазинчика фототоварів. - Фотоапарат можна поремонтувати, - запевнив мене продавець. - Коштуватиме 250 гривень. Радісна я побігла додому, принесла фотик, ввечері забрала його повністю зремотований. Здалося, життя знову заграло фарбами Я їздила екскурсіями, фотографувала, раділа. Фото привезла кілька десятків. Але чогось досі жодного не виклала ні до однієї з соціальих мереж. Не знаю. Як відрізало.

Зламаний фотоапарат

Коментарі