2 травня в Одесі - день жалоби чи день перемоги?
10-ті роковини "Одеської трагедії", як її цинічно називають росіяни. І це дійсно трагедія - для них. Бо саме тоді їм показали, що Одеса - це Україна
10 років тому ось ці чорти, що на фото, і інші чорти, яких немає на фото, вирішили взяти реванш. Дуже вже їм хотілося "русскойвесны" в Одесі. Хотілося поставити крапку. Крапку було поставлено. Не ними. Нами. Одеса піднялась і перемогла. Чітко вказавши всім: ми - Україна.
...для мене, попри наших загиблих в цей день, яких ми памʼятаємо і шануємо, це не день трагедії. Це день нашої перемоги. І всі хлопці та дівчата, хто в той день, 2 травня, і після - 19 лютого, 3 березня, боронили наше місто, безперечно герої
Тому для мене, попри наших загиблих в цей день, яких ми памʼятаємо і шануємо, це не день трагедії. Це день нашої перемоги. І всі хлопці та дівчата, хто в той день, 2 травня, і після - 19 лютого, 3 березня, боронили наше місто, безперечно герої. Це був день, коли не просто активна частина містян, не лише проукраїнські громадяни вийшли на вулиці міста. 2 травня вийшли і ті, хто вважав, що вони "поза політикою". 2 травня 2014 року одесити зробили прагматичний вибір. 24 лютого 2022 року одесити зробили патріотичний вибір.
Росії були потрібні сакральні жертви. І саме ставленики цієї країни-гною, які були на зарплатах, цілеспрямовано робили все, щоб жертви були
Всі "лідери" одеського антимайдану - живі і все у них добре. Поки що. Це вони гнали містом до будинку профспілок, яке було базою русскомировцев, упороте стадо. Це вони керували нападами на наших активістів і шабашами на вулицях Одеси. Це вони цинічно використовували православʼя, хоругви і пропаганду зі страшилками про бандерівців, щоб юзати людей як ресурс для власних цілей. Росії були потрібні сакральні жертви. І саме ставленики цієї країни-гною, які були на зарплатах, цілеспрямовано робили все, щоб жертви були.
Ці "лідери" благополучно втекли до Криму, потім їх перемістили до Донецька, а потім вони перебралися до Москви. Хтось із них вбудований в російську пропаганду, хтось сидить тихо, як миша під віником. Один в 2022 році фоткався під Херсонщиною і патякав: "мои одесские друзья, не прячьтесь глубоко по подвалам, чтобы мне не пришлось вас слишком долго вытаскивать оттуда". Витасківалка не виросла, придурок.
Памʼятаємо загиблих за свободу Ігоря Іванова і Андрія Бірюкова. Світла памʼять і наша вдячність. Знаємо, що якщо не знищити ворога, ворог знищить тебе. Слава Україні!
Коментарі