"Не візьму ні копійки. Даже поможу зробити ремонт"

 

73-річний Анатолій Кошеватий із Кам'янця-Подільського Хмельниччини хоче подарувати будинок біженцям із Криму. Хата розташована в селі Яцківці Дунаєвецького району. Це за 30 км від Кам'янця-Подільського.

Будинок кам'яний, є сарай і погріб. Також 0,2 га городу, 80 соток приватизованого лісу. Поряд — річка Студениця.

— Дружина мене підтримала. Не візьму ні копійки. Даже поможу зробити ремонт косметичний. То хата моєї мами, — каже Анатолій Данилович. Із дружиною Аллою Борисівною, 72 роки, мешкають у квартирі в Кам'янці-Подільському. Мають двох доньок. Вони із сім'ями живуть окремо. Анатолій Кошеватий — колишній військовий.

Оголошення, що дарує дім, розмістив в Інтернеті.

— Із Севастополя подзвонило одразу шість чоловік, із Сімферополя — дві людини, з Донбасу — теж дві, з Луганська дзвонили. Із Севастополя — сім'я, — говорять, що їх п'ять чоловік. Сказав їм, що по телефону можна говорити тільки про любов, а на хату дивитися треба, бо там же жити. Але не знаю, чи приїдуть.

Будинок в Яцківцях зведений 1953 року.

— Опалення від грубки. Їжу готували на плиті. Є піч із лежанкою. Якщо викинути піч, то ще можна одну кімнату зробити, — розповідає Анатолій Данилович. — Було дві кімнати. Мама жила одна, і друга кімната не треба була. Я викинув перегородку. Хата вкрита шифером. Тоді все строїли з дикого каменю. Цей дом як крепость, стіни камінні по півметра. Зараз таких не строять. Сарай двоповерховий, із пиляного каменю зі Старої Ушиці. Його пиляли засуджені.

Двічі на день із Яцківець курсує автобус до райцентру Дунаївці. У селі є два продуктових магазини.

— Це — курортне місце. У селі фільми знімали — "Циганка Аза", "Тарас Бульба". Там справжні Карпати. З одної сторони висока гора і ліс, з другої — ліс. Два мінеральних джерела. Землю не обробляли з 1992 року. Як посадити картоплю, то буде як долоні. Город дуже гарно родив. Він — у низині, поливати не треба. Єдиний раз у 1948-му річка вийшла з берегів і затопила його. У тому році були сильні грози. З того часу почав дуже родити. Що не посадиш — усе буде. Сад хороший. Але туди їздити не можу. Дорогий урожай виходить. Давав користуватися сараєм сусідові за те, щоб він за двором дивився. Їжджу раз у рік на могилу батька. Оце були, то всі шибки цілі. Нема кому бити. Старим людям воно не треба, а молоді роз'їхалися по городах.

Під тимчасове житло кримським переселенцям Анатолій Кошеватий пропонує свою дачу в селі Пудлівці, за 3 км від ­міста.

— Наша дача на річці Смотрич. Там дві кімнати — на 6 і 10 метрів, — говорить господар. — В одній кровать, стіл, шкаф і холодильник. У другій — кровать, тумбочка і телевізор. Кухонька невеличка. Воду можна брати рядом у сусіда або в кінці города в криниці. Є 20 соток городу. Я готовий пустити жити на скільки треба, а можуть тоді й викупити. Всі сусіди звідти їздять на роботу в Кам'янець.

У хаті є каструлі, миски і городина в погребі

12 родин із ближніх до Кам'янця-Подільського районів зголосилися подарувати будинки переселенцям.

— Є люди, які живуть у Тернополі, Львові, Хмельницькому, а батьківські хати у селах пустують, валяться. Щоб не пропали, то хочуть подарувати біженцям, — каже 36-річний Ігор Дерій, священик Української автокефальної церкви з Кам'янця-Подільського. Допомагає переселенцям знайти житло. — Подарувати хочуть родини з Тернопільської і Хмельницької областей. В одному селі голова села каже, що й роботу допоможе знайти. Є такі будинки, що там два-три роки ніхто не жиє. Заходь — і зразу живи. Подушки на ліжках. Є такі, що, кажуть, у хаті є каструлі, миски і городина у погребі — хай живуть. А є такі, що за невеликі гроші готові віддати.

×